Дисертацію присвячено комплексному теоретичному дослідженню та удосконаленню теоретичних основ і практики правового регулювання діяльності органів публічної влади як суб’єктів податкових правовідносин.
Актуальність вивчення системи органів публічної влади полягає у тому, що вітчизняна система оподаткування на сьогоднішній день є не цілком досконалою, її характерними рисами на сучасному етапі податкової реформи є наявність безлічі проблем, які постають на шляху її динамічного розвитку. На сьогодні податкові правовідносини перебувають на стадії реформування, відбуваються численні динамічні зміни податкового законодавства та реорганізація податкових органів, що призводить до необхідності вдосконалення правового статусу суб’єктів податкових правовідносин.
Проаналізовано стан наукової розробленості досліджуваної тематики та встановлено, що на даний час існує незначна кількість наукових праць, присвячених правовій характеристиці суб’єктів податкових правовідносин, а тому необхідною є розробка науково-теоретичного дослідження системи публічних суб’єктів податко¬вих правовідносин – органів державної влади та місцевого самоврядування, з’ясування особливостей їх діяльності у сфері оподаткування.
З’ясовано, що особливості правового статусу органів публічної влади як суб’єктів податкових правовідносин, їх класифікації, ознаки, принципи діяльності, характер діяльності та особливості взаємодії у сфері оподаткування у порівнянні із зарубіжним досвідом, – залишається остаточно невирішеним у науці завданням, розв’язання якого матиме важливе наукове й практичне значення для оптимізації процесу адміністрування податків і зборів та сприятиме інтеграційному розвитку податкових правовідносин.
Запропоновано авторське визначення поняття «суб’єкти податкових правовідносин», до складу яких запропоновано відносити осіб, за якими нормами податкового та іншого законодавства закріплена здатність набувати та реалізовувати права та обов’язки у сфері оподаткування, а також нести відповідальність за власні дії чи бездіяльність у цій сфері та «правовий статус суб’єкта податкових правовідносин», під яким, варто розуміти регламентований нормами податкового та іншого законодавства правовий стан конкретного суб’єкта, наділеного відповідним обсягом податкової правосуб’єктності, яка виявляється у його здатності набувати прав та обов’язків у сфері оподаткування та можливості нести юридичну відповідальність за власні рішення, дії чи бездіяльність у цій сфері.
Обгрунтовано доцільність виокремлення основних ознак суб’єктів податкових правових відносин як: нормативно-правове закріплення правил поведінки суб’єктів податкових правовідносин; детермінованість; діяльність суб’єктів спрямована на формування публічних грошових фондів та реалізації прав і обов’язків у сфері оподаткування; індивідуалізованість; персоніфікація прав та обов’язків; конфліктність інтересів суб’єктів податкових правовідносин; наявність податкової правосуб’єктності.
