Ніколаєв Р. С. Оптимізація ранньої діагностики пухлин гіпофіза з урахуванням гормонально-метаболічних порушень та генетичної складової.

Дисертаційна робота присвячена актуальному питанню ендокринології, а саме, поглибленню сучасного наукового уявлення щодо ранньої діагностики гормонально-активних пухлин гіпофіза та встановленню прогностично значущих критеріїв раннього розвитку синдрому акромегалії, що є підставою до оптимізації лікувальної тактики цього контингенту хворих, попередженню маніфестації органних та метаболічних ускладнень, а проведений аналіз родинного накопичення захворювань та спадкової схильності до акромегалії, та визначення внеску генетичних та середовищних чинників дозволив встановити особливості успадкування акромегалії у мешканців Східного регіону України. Встановлено, що частота гормонально активних пухлин гіпофіза становила 0,15 % на 1000 хворих, що свідчить про ефективність запропонованої методики скринінгу і доцільність його проведення в групах підвищеного ризику. Доведено, що розроблена анкета-опитувальник може бути використана лікарями закладів первинної та вторинної ланки надання медичної допомоги для проведення опортуністичного скринінгу в виділених групах ризику за розвитком акромегалії. Зареєстровано, що інтенсивність пухлинного процесу у хворих на акромегалію, асоційована з віком маніфестації захворювання., що підтверджується зниженням проліферативної та секреторної активності СТГ-секретуючої аденоми гіпофіза у хворих старшої вікової групи. Клінічний перебіг акромегалії у чоловіків характеризується ранньою маніфестацією захворювання, тривалими донозологічним періодом і активною фазою. В роботі доведено, що проведення генетичного аналізу доцільно у хворих дитячого та молодого віку або у тих, у яких СТГ-секретуючу макро/гігантську аденому гіпофіза було діагностовано у молодому віці (до 35 років), незалежно від сімейної обтяженості щодо аденом гіпофіза. У хворих з обтяженою спадковістю генетичний аналіз доцільно проводити у будь-якому разі для виявлення сімейної ізольованої аденоми гіпофіза та прогнозування подальшого перебігу захворювання та ефективності довготривалої супресивної терапії. Встановлено, що на акромегалію у поєднанні з гігантизмом із встановленою генетичною детермінованістю до розвитку СТГ-секретуючої аденоми гіпофіза потребують проведення комбінованої супресивної терапії синтетичним аналогом соматостатину й антагоністом рецепторів СТГ – пегвісомантом. Побудовано статистичні моделі, що дозволяють за рівнями вищезазначених показників оцінити ризик розвитку акромегалії в групах високого ризику.