У дисертації вперше на підставі комплексного дослідження інформаційного законодавства і правозастосовної практики визначено сутність та особливості правового забезпечення вирішення доменних спорів в Україні та сформульовано напрями його вдосконалення. За результатами дослідження сформульовано низку висновків, узагальнень, пропозицій і рекомендацій, основними з яких є такі:
уперше:
– на підставі аналізу теоретико-правових джерел та актів інформаційного законодавства сформульовано поняття доменного спору у широкому розумінні як виду правового спору, який виникає у регулятивних правовідносинах, пов’язаних з реєстрацією та/або використанням доменних імен, унаслідок ідентичності або схожості до ступеня ототожнення певного доменного імені з торговельною маркою третьої сторони або найменуванням органу публічної влади, за умови відсутності в однієї зі сторін спору прав та законних інтересів стосовно цього доменного імені внаслідок порушення визначених компетентними органами правил реєстрації та використання доменних імен; у вузькому розумінні доменні спори являють собою вид правових спорів, пов’язаних із захистом у судовому та досудовому порядку порушених майнових прав та інтересів суб’єктів правовідносин, пов’язаних з реєстрацією та використанням доменних імен;
– обґрунтовано, що розмежування між нормами інформаційного і цивільного права, якими регулюється вирішення доменних спорів, здійснюється за критерієм інтересу, який у цивільно-правових відносинах буває суто приватним, а в інформаційно-правових – як публічним, так і приватним; що стосується норм господарського права, то обов’язковою умовою їх застосування є ведення сторонами спору господарської діяльності, яка має на меті виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, тоді як у межах інформаційного права ведення стороною доменного спору господарської діяльності не є обов’язковою ознакою;
– на підставі аналізу діяльності центрів доменних спорів держав-членів ЄС доведено, що доменні спори за участю органів державної влади і місцевого самоврядування, предметом яких є неправомірна реєстрація та/або використання у доменному імені їх назви, мають публічно-правовий характер, що відповідає правовій позиції Європейського Союзу, яка знайшла своє втілення у пп. d ч.3 ст.21 Регламенту ЄС 874/2004, відповідно до яких до недобросовісного (недоброчесного) використання доменного імені належить використання в ньому назви державного органу;
удосконалено:
– розуміння юрисдикційних форм вирішення доменних спорів, які мають національний (локальний у межах певної держави) характер і регламентуються вимогами процесуальних кодексів, у межах яких здійснюється судочинство, та визначено особливості їх судового розгляду;
– напрями вдосконалення інформаційного законодавства в сфері вирішення доменних спорів в Україні;
дістали подальшого розвитку:
– розуміння сутності та видів кіберсквотингу і перспективи впровадження за такі дії юридичної відповідальності;
– шляхи розвитку саморегулівних механізмів захисту права на доменне ім’я в Україні.
