У роботі досліджується кримінальна відповідальність за незаконний обіг транспортних засобів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що представлена робота є кваліфікаційною науковою працею, першим в Україні комплексним дослідженням блоку питань, пов’язаних з кримінальною відповідальністю за незаконний обіг транспортних засобів, в якому обґрунтовано низку концептуальних понять, теоретичних положень, практичних рекомендацій щодо вдосконалення правового регулювання обігу транспортних засобів.
Поняття «незаконний обіг транспортних засобів» у КК України не використовується. Даний термін згадується лише у Митному кодексі України (ст. 377) та у постанові Кабінету Міністрів України від 11 квітня 1996 року № 421 «Про заходи щодо боротьби з легалізацією в Україні викрадених за кордоном транспортних засобів, додержання вимог законодавства у сфері їх обігу». Але у жодному із зазначених нормативно-правових актів не наводиться визначення досліджуваного поняття та не розкривається його зміст. За порушення чинного законодавства щодо обігу транспортних засобів може наставати як адміністративна, так і кримінальна відповідальність. У даній роботі розглядається незаконний обіг транспортних засобів лише в рамках кримінального законодавства.
Встановлено, що обіг транспортних засобів складається з комплексу дій, що передбачають «рух» транспортних засобів, пов’язаний із їх виробництвом, ввезенням/вивезенням на митну територію, державною реєстрацією, використанням та збутом, тобто «перехід» транспортного засобу від одного до іншого власника, певний «рух» або «обіг» зазначених предметів у специфічній групі суспільних відносин, пов’язаній із безпекою руху та експлуатацією транспорту.
На підставі аналізу самого поняття «обіг» та форм його здійснення стосовно тих чи інших предметів зроблено висновок, що незаконний обіг транспортних засобів – це умисні протиправні дії, що полягають у створенні транспортного засобу з підробленими ідентифікаційними номерами або номерними знаками, чи свідоцтвом про реєстрацію (свідоцтвом про реєстрацію, що належить іншому транспортному засобу), вчинені для надання такому транспортного засобу «законного» вигляду, та його використання чи збут.
Незаконний обіг транспортних засобів включає в себе такі форми як незаконне створення транспортного засобу, його незаконне використання та незаконний збут, тобто його певний «правовий» рух, перехід від одного власника до іншого.
Кримінально-правова складова незаконного обігу транспортних засобів охоплюється статтями 289, 290, 358, 366 та 190 КК України.
Незаконне створення транспортного засобу полягає у переробці (технічній зміні, зміні правового статусу) «законного» транспортного засобу. При цьому можливі два шляхи походження такого транспортного засобу: викрадення (ст. 289 КК) чи ввезення на територію України без розмитнення (ст. 485 Митного кодексу України). Потім на такому транспортному засобі змінюють ідентифікаційні номери (ст. 290 КК) та (або) підробляють реєстраційні документи (ст. 358 КК). Часто такі діяння супроводжуються зловживаннями з боку службових осіб (незаконне розмитнення викрадених за кордоном транспортних засобів, їх незаконна реєстрація тощо), що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК. За сам факт використання незаконного транспортного засобу в Україні не передбачена кримінальна відповідальність, хоча в даному дослідженні обґрунтована необхідність її встановлення. За збут незаконного транспортного засобу відповідно до чинного законодавства кримінальна відповідальність може наставати лише тоді, коли продавець приховує кримінальне минуле транспортного засобу (ст. 190 КК). Якщо ж такі транспортні засоби ще й ставлять та (або) знімають з обліку, що є неможливим без допомоги службових осіб, останні підлягають кримінальній відповідальності за ст. 366 КК.
Дослідження вищезазначених складів кримінальних правопорушень є достатнім для кримінально-правового аналізу основних форм незаконного обігу транспортних засобів та формулювання кримінально-правового визначення даного поняття.
У дисертації визначено об’єкт незаконного обігу транспортних засобів, під яким пропонується розуміти суспільні відносин, що забезпечують безпеку руху та експлуатації транспорту шляхом належного державного контролю за порядком реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів, достовірністю номерів їхніх основних агрегатів та реєстраційних документів.
Додатковим факультативним об’єктом, якому може заподіюватися шкода незаконним обігом транспортних засобів, можуть бути відносини власності, відносини у сфері оподаткування та відносини, що забезпечують нормальну службову діяльність в окремих органах державної влади.
Предметом незаконного обігу транспортних засобів може бути не лише транспортний засіб, а і його ідентифікаційний номер, номер двигуна, шасі, кузова, номерна панель з ідентифікаційним номером, свідоцтво про реєстрацію чи інші документи, необхідні для реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів.
