Дисертаційна робота присвячена розв’язанню актуальної проблеми з внутрішньої медицини: оптимізації діагностики та лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби з інсомнією та супутньою нейроциркуляторною дистонією на підставі вивчення рівнів мелатоніну, серотоніну, стану шлунково-кишкового тракту (ШКТ), вегетативної дисфункції, психосоматичних змін, якості життя та сну, їхніх взаємозв’язків та динаміки під впливом різних схем терапії.
Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) є найпоширенішою патологією у структурі кислотозалежних захворювань та має всесвітнє поширення, що зумовлює її актуальність для сучасної гастроентерології. Хвороба уражає переважно осіб молодого та працездатного віку. Нарівні з цим зростає кількість хворих з коморбідною патологією, серед яких присутня нейроциркуляторна дистонія (НЦД). Інсомнія є частою супутницею обох захворювань. Мелатонін та серотонін відіграють важливу роль у механізмах формування ГЕРХ, НЦД та інсомнії, однак, залишається не до кінця вивченим вплив мелатонін-серотонінової системи на стан ШКТ, вегетативної нервової системи, психосоматичного статусу та якість життя й сну при цьому коморбідному стані, що і зумовило необхідність дослідження, метою якого стало оптимізація діагностики та лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби з інсомнією та супутньою нейроциркуляторною дистонією на підставі вивчення рівнів мелатоніну, серотоніну, стану ШКТ, вегетативної дисфункції, психосоматичних змін, якості життя та сну, їхніх взаємозв’язків і динаміки під впливом різних схем терапії.
Для цього було проведено комплексне обстеження 110 пацієнтів з неерозивною формою ГЕРХ та інсомнією. У залежності від наявності у хворих супутньої нейроциркуляторної дистонії було сформовано 2 групи спостереження. До першої (основної) групи увійшло 70 хворих на ГЕРХ з інсомнією та супутньою НЦД, другу групу (порівняння) склали 40 хворих на ГЕРХ та інсомнію без супутньої патології. Дизайн дослідження складався з двох візитів. Усім хворим проводили комплексне обстеження: ЕКГ, УЗД серця, УЗД стравоходу та шлунку з водним навантаженням, pH-метрію, ФГДС, ІФА для визначення мелатоніну та серотоніну у сироватці крові, опитувальник PSQI (якість сну), опитувальник SF-36 (якість життя), опитувальник PHQ-9 (наявність та ступінь вираженості депресії), шкала Спілбергера–Ханіна (для визначення реактивної та особистісної тривожності), опитувальник Вейна (наявність та вираженість синдрому вегетативної дисфункції), опитувальник ЛОБИ (тип ставлення до хвороби), опитувальник GERDQ (наявність та вираженість симптомів ГЕРХ).
Для лікування кожну групу хворих було розділено ще на 2 групи. До групи 1 увійшло 35 хворих на ГЕРХ з інсомнією та супутньою НЦД, які отримували терапію неерозивної рефлюксної хвороби (НЕРХ) згідно наказу МОЗ України №943 від 31.10.2013 (інгібітор протонної помпи – омепразол 20 мг два рази на день та прокінетик – домперидон 10 мг тричі на день, обидва препарати приймали за 40 хвилин до їжі протягом 4 тижнів). До групи 2 увійшли 35 хворих на ГЕРХ з інсомнією та супутньою НЦД, які, окрім стандартної терапії, отримували додатково препарат мелатоніну в дозі 3 мг один раз на добу, на ніч, за пів години до запланованого сну протягом 3 тижнів. До групи 3 увійшли 20 хворих на ГЕРХ з інсомнією, які отримували стандартну терапію. До групи 4 увійшли 20 хворих, які окрім стандартної терапії отримували додатково препарат мелатоніну.
Хворі на ГЕРХ з інсомнією та супутньою НЦД, на відміну від хворих на ГЕРХ з інсомнією, мають достовірно більшу вираженість симптомів ГЕРХ за опитувальником GERDQ, за шкалою Лайкерта більше виражену печію та дисфагію; сильніші зміни в моториці за всіма показниками ультразвукового дослідження шлунку та стравоходу з водним навантаженням, та секреторні зміни за рахунок зниження нейтралізуючої функції антрума, тоді як у хворих на ГЕРХ з інсомнією – за рахунок підвищення агресії шлункового соку, причому у хворих на ГЕРХ з інсомнією та супутньою НЦД нижчий вміст мелатоніну при вищому вмісті серотоніну, тоді як у хворих на ГЕРХ з інсомнією без НЦД, навпаки, вищий вміст мелатоніну при нижчому вмісті серотоніну.
Таким чином, у ході дослідження доведено, що у хворих на ГЕРХ з інсомнією та супутньою НЦД дисбаланс мелатонін-серотонінової системи чинить вплив не тільки на якість сну, а також і на перебіг ГЕРХ, функціонування вегетативної нервової системи, психосоматичний стан та якість життя. При цьому включення у схему лікування цих хворих препарату мелатоніну поліпшує стан ШКТ, вегетативний, психосоматичний стан, якість сну та життя.
