У роботі здійснено ґрунтовний аналіз понятійно-категоріального апарату стратегічного управління фінансами банку. На цій основі визначено, що об’єктами управління фінансами банку є відносини, що виникають у процедурі організації бізнес-процесів та операцій, формують та розподіляють фінансові ресурси, регулюють фінансові ризики та ліквідність, визначають фінансові результати, прибутковість та ефективність діяльності банку, тобто управління фінансами охоплює всю сукупність форм та методів організації фінансових відносин в банку.
Стратегічне управління фінансами банку запропоновано трактувати як динамічно-адаптивну систему, взаємозв’язки та взаємодія субсистем якої забезпечують цілеспрямований багаторівневий вплив на процес формування та подальшого регулювання параметрів об’єктів управління для досягнення поставлених цілей у межах заданих величин ризиків з урахуванням впливу недетермінованого середовища.
Удосконалено та запропоновано до практичного використання науково-методичний підхід до стратегічного сценарного планування фінансів банку, який на відміну від наявних враховує не лише наявність основних компонентів, а й включає процедури сценарного аналізу та розробки сценаріїв. Його запровадження в діяльність банків України дозволяє зменшити рівень негативного впливу невизначеності та підвищить їх адаптованість до недетермінованих умов операційного середовища.
У роботі розроблено науково-методичний підхід до аналізу якості стратегічних фінансових планів банку.
Аналіз якості стратегічних фінансових планів банку запропоновано визначати як систему комплексного вивчення та аналізу якості їх розробки та реалізації, результатом чого є формалізована та неформалізована оцінка того, в якій мірі банк протягом планового періоду буде здатним досягти визначених цільових таргетів. Відповідно до цього, може бути визначено необхідність внесення змін або коригування цільових параметрів стратегічних фінансових планів банку.
У роботі досліджено та удосконалено методичний інструментарій моделювання та прогнозування прибутковості як цільової стратегії стратегічного управління фінансами банку для забезпечення його життєздатності. Він полягає у комплексному та багатоетапному аналізі з використанням статистичних тестів та формування на цій основі мультирегресійних рівнянь з необхідними показниками статистичної значущості, що базуються на врахуванні внутрішніх факторів впливу на фінансові результати банків та є аналітичною основою при трансформації стратегічного управління фінансами банку в умовах невизначеності.
Запропонований науково-методичний підхід дає змогу зробити прогнозні висновки щодо зміни рівня прибутковості, виявити слабкі місця, в тому числі шляхом порівняння з «peer-group» визначених банком напрямів розміщення коштів та джерел фінансування. Це сформує аналітичне підґрунтя для розробки комплексу рекомендацій щодо підвищення ефективності стратегічного управління фінансами банку в умовах невизначеності, зокрема на основі коригування стратегії, бізнес-моделі та бізнес-плану.
Результати статистичних тестів та мультирегресійного аналізу за сформованою вибіркою банків України дозволили зробити висновок про негативний вплив невизначеності на рівень їх життєздатності через постійне зниження показників їх прибутковості внаслідок вищих темпів приросту витрат порівняно з доходами. Для банків з консервативнішими бізнес-моделями зниження життєздатності буде незначним.
З огляду на ідентифікацію негативних тенденцій, що відбивають ранні, початкові ознаки появи загрози зниження рівня життєздатності банків, суб’єкти стратегічного управління фінансами банку мають запровадити відповідні превентивні управлінські впливи, що мають адаптувати діяльність банку до функціонування в умовах зростання рівня невизначеності.
У роботі розроблено методичний підхід до формування оптимально-збалансованої структури активів та пасивів банку на основі їх оптимізації з використанням нелінійного зменшеного градієнта GRG.
Результатом розрахунку є оптимально-збалансована структура активів та пасивів у межах індивідуально визначеного горизонту планування. Запропонований підхід інтегрує можливості математичного апарату опису економічних процесів з принципами стратегічного управління фінансами банку та вимогами НБУ щодо забезпечення стійкості та життєздатності бізнес-моделі. Його принциповою особливістю є здатність до модифікації в частині набору функціональних обмежень залежно від індивідуальних особливостей діяльності конкретного банку, а також здатність адаптації до реальних можливостей банку в частині меж змін сумарних залишків груп активів та пасивів.
