Брояков С. В. Податкові консультації в механізмі податкового адміністрування.

Дисертаційна робота присвячена встановленню правової природи податкових консультацій як одного з елементів механізму податкового адміністрування. Зазначено про інституційну оформленість податкового консультування. Податкове консультування визначається як самостійний інститут податкового права. Це обумовлюється достатнім нормативно-регламентаційним потенціалом податкового консультування задля того, щоб бути виокремленим у самостійний податково-правовий інститут. Визначено систему принципів податкового консультування, до якої входять: 1) загальні прямо закріплені принципи податкового законодавства (принцип рівності усіх платників податків перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації та принцип-презумпція правомірності рішень платника податків); 2) спеціальні непрямо закріплені принципи надання податкових консультацій (принцип забезпечення практичної необхідності консультування; принцип індивідуальної орієнтованості; принцип забезпечення гарантій для платника податків; принцип примату узагальнюючої податкової консультації; принцип забезпечення судового контролю). Констатовано, що податкові консультації виконують наступні функції: а) інформаційну; б) гарантійну. Інформаційна функція має своїм призначенням, у першу чергу, сприяти платнику податків у розумінні ним належних йому прав та обов’язків. Крім цього немаловажливим є привнесення правової визначеності, що також забезпечується реалізацією інформаційної функції. Що стосується гарантійної функції податкових 2 консультацій, то вона на сьогоднішній день перебуває у стані відносної «стагнації». Даний підхід зумовлений тим, що гарантійна функція має усічений характер, адже не забезпечує у повній мірі довіру до правотлумачних позицій контролюючого органу як гаранту майнових інтересів правозобов'язаного учасника податкових відносин та не здатна цілковито убезпечити платника податків від донарахування податкових зобов’язань у майбутньому. Більше того, гарантійна функція, у її сьогоднішньому формулюванні, не забезпечує звільнення платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності, обмежившись гарантіями в аспекті фінансової відповідальності. Такого роду непослідовність нормотворця тільки сприяє зменшенню довіри платників податків до публічно-владних інституцій. Визначено уніфіковану структуру податкової консультації (властива як індивідуальним, так і узагальнюючим податковим консультаціям), яка складається з наступних інтегративних складників: 1) постановка проблеми – це перший структурний елемент податкової консультації, який вказує на фактичний склад проблематики, яка буде розглядатися у самій консультації (описова частина); 2) наведення нормативного масиву – це частина консультативного акта, в якому владним суб’єктом наводяться нормативні приписи, які у подальшому підлягатимуть послідовному аналізу (цитатна частина); 3) обґрунтування застосування норм законодавства – це частина, в якій проводиться послідовний аналіз таких нормативних приписів та наводяться роз’яснення їх змісту та порядку застосування (мотивувальна частина); 4) висновок з питань практичного використання аналізованих норм – це заключна частина податкової консультації, в якій відбувається підсумування результатів аналітичної діяльності (резолютивна частина). Зазначена вище уніфікована структура податкової консультації повинна розглядатися як еталон формування податково-консультативного акту.