Дисертація є комплексним науковим дослідженням принципу співробітництва суду та сторін під час розгляду цивільної справи, а також в ході виконання судового рішення. Увага науковців до цього принципу прикута з часу з його запровадження у цивільне процесуальне законодавство Великобританії з метою забезпечення здійснення правосуддя в цивільних справах вчасно й ефективно. Його дослідження значно актуалізувалося з огляду на проект ELI-Unidroit з підготовки Європейських правил цивільного процесу, в якому було передбачено застосування цього принципу до відносин, що виникають під час розгляду цивільної справи судом як однієї з основних засад судочинства. Сфера дії та значення цих Правил для розвитку доктрини цивільного процесуального права європейських держав зумовлює значну увагу до цього принципу і з нашого боку.
Зміни традиційних підходів до розподілу повноважень та балансу ролей судді та сторін і їхніх представників в цивільному процесі є важливим, навіть переломним кроком, від якого залежить не тільки здатність досягти ефективності цивільного судочинства, але й забезпечити дотримання європейських стандартів та міжнародних зобов’язань, взятих на себе Україною під час ратифікації Конвенції про захист основоположних прав та свобод (далі – Конвенція). Рада Європи у своїх рекомендаціях спрямовує держави-учасниці до забезпечення ефективного правосуддя в цивільних справах, зокрема, й за допомогою перерозподілу балансу ролей суду та сторін в бік співробітництва.
В зв’язку з зазначеним вище, дослідження принципу співробітництва суду і сторін в цивільному судочинстві України слід визнати актуальним.
Виходячи з поставленої мети та завдань дослідження, в роботі було проаналізовано існуючі підходи до принципу співробітництва суду і сторін в цивільному судочинстві різних європейських країн (йдеться про Австрію, Литву, Польщу, Італію та Францію), зокрема, в доктрині та в законодавстві цих країн, що дало можливість дати характеристику цього принципу на основі визначених ознак, що відмежовують його від інших принципів цивільного судочинства. Аналіз становлення усталених поглядів на принципи диспозитивності та змагальності в цивільному судочинстві Німеччини та інших європейських країн дав змогу оцінити значення та перспективи подальшого розвитку підходу до реалізації в цивільному судочинстві змагальної та розслідувальної моделей, які сформувалися впродовж останніх століть. Водночас, ідея взаємоузгодженої поведінки суду та сторін, що спрямована на забезпечення ефективного своєчасного та невитратного процесу розгляду та вирішення цивільної справи на зламі століть, на наш погляд, видається найбільш оптимальною основою для розбудови сучасної моделі, що варта уваги та запозичення і в українському законодавстві.
