Дисертація присвячена комплексному дослідженню інституту захисту прав інтелектуальної власності в державах Європейського Союзу (далі – ЄС) і встановленню гармонізації законодавства України до законодавства ЄС у цій сфері. Наукова робота є одним з перших монографічних досліджень із цієї проблематики, в якій розкриваються сутність і зміст конструкції «права інтелектуальної власності в Європейському Союзі», історичної ґенези формування інституту захисту прав інтелектуальної власності в країнах ЄС, системи джерел права цього інституту, структури інтелектуальної власності і принципів її охорони й захисту, колізійного регулювання, колізійних підходів до регулювання Інтернет-відносин у сфері інтелектуальної власності у праві ЄС.
Мета й завдання дослідження зумовили вибір структури наукової роботи, що складається з 3–х розділів, присвячених розгляду поняття «право інтелектуальної власності у ЄС» та його складових елементів, принципів охорони й захисту прав інтелектуальної власності, колізійного регулювання й колізійних підходів у праві ЄС до регламентації відносин інтелектуальної власності в мережі Інтернет, а також розкриттю процесів гармонізації законодавства України до законодавства країн Європейського Союзу в цій царині.
Правовідносини у сфері захисту прав інтелектуальної власності в ЄС аналізуються як одна із пріоритетних сфер дослідження з огляду на їх першочергове значення, визначене документами ЄС у контексті стратегічних цілей адаптації законодавства України до законодавства ЄС.
Дисертація містить аналіз історичного розвитку інституту захисту прав інтелектуальної власності в ЄС.
На підставі проведеного дослідження механізмів захисту прав інтелектуальної власності в ЄС розроблено пропозиції й рекомендації, спрямовані на вдосконалення вітчизняної законодавчої бази у сфері захисту цих прав. Запропоновано авторське визначення поняття «право інтелектуальної власності в ЄС» і здійснено відмежування конструкцій
«захист прав інтелектуальної власності в ЄС» і «охорона інтелектуальної власності у праві ЄС».
Особлива увага звертається на те, що норми законодавства ЄС щодо захисту прав інтелектуальної власності не застосовуються державами- членами одностайно, що свідчить про недосягнення повної гармонізації в цій сфері. Зокрема, існують розбіжності, що стосуються підрахунку й відшкодування шкоди у справах про інтелектуальну власність, тривалості судових процесів, витрат на них, ступеня спеціалізації судів. Є й інші відмінності в національних патентних законодавствах, що призводять до непередбачуваності вирішення судових спорів про патенти майже в усіх державах-членах, а також у національних умовах винесення попередніх судових заборон (приписів), доступу до приватної інформації та ін.
У рамках дослідження надано загальну характеристику джерел (форм) права інтелектуальної власності в законодавстві ЄС і наводяться підходи до їх класифікації. Доведено, що право інтелектуальної власності в ЄС вирізняється полісистемністю нормативної структури, у зв’язку з чим виникає складність упорядкування його джерел в єдину несуперечливу систему на підставі якогось окремого критерію. Пропонується примірна класифікація джерел права інтелектуальної власності в ЄС.
Підкреслюється, що гармонізація законодавства ЄС що забезпечується таким правовим інструментом, як директиви Євросоюзу, є неефективним способом зближення законодавств держав-членів, на відміну від регламентів ЄС, які є інструментом уніфікації законодавства, у процесі якої відбувається
повна заміна окремих норм права держав-членів новими нормами, ухваленими на рівні ЄС.
Наголошується, що рішення Європейського суду з прав людини щодо захисту прав інтелектуальної власності є допоміжним (додатковим) джерелом права інтелектуальної власності у країнах ЄС.
Ґрунтовно розглянуто складові елементи інтелектуальної власності у праві ЄС. Надано авторську класифікацію також і принципів охорони й захисту прав інтелектуальної власності в ЄС.
Розкрито питання колізійного регулювання договірних і деліктних відносин інтелектуальної власності у праві ЄС, проаналізовано колізійні підходи впорядкування відносин інтелектуальної власності у мережі Інтернет.
