Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (УІСВШ) – група бактеріальних інфекцій, що виникають внаслідок структурних і функціональних уражень сечовивідних шляхів (СВШ) або на тлі супутніх захворювань (напр. цукровий діабет чи імунодефіцитні стани), що впливають на захисні механізми макроорганізма та підвищують ризик розвитку інфекції чи неефективності лікування.
Мета дослідження – оптимізація лікування хворих з ускладненими інфекціями сечових шляхів на підставі визначення впливу порушень імунного статусу та дисбіотичних змін кишківника на розвиток суперінфекції, реінфекції, рецидивів захворювання та розробки комплексної антибактеріальної терапії.
Першим етапом стало проведення ретроспективного аналізу 80 історій хворих, які померли внаслідок розвитку уросепсису, для визначення факторів ризику виникнення ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів та оцінки їх впливу на розвиток септичних станів пацієнтів.
На другому етапі проводили проспективне обстеження 120 хворих з ускладненою інфекцією сечових шляхів, які були розподілені на 2 групи: 1 група (n=60) - у яких проводився короткий курс антибіотикотерапії, у 2 групі (n=60) був призначений пролонгований курс антибіотикотерапії. В свою чергу кожна група поділялася на підгрупу А, в якій пацієнти отримували монотерапію антибіотиком, та Б – де пацієнтам додатково до АБ-терапії застосували імунокоректор та пробіотик.
Оцінку активності й тяжкості запального процесу у хворих проводили за результатами комплексного обстеження, а саме: вивчення скарг та збір
анамнезу; фізикальне обстеження пацієнта; ультразвукове дослідження; загальний і біохімічний аналізи крові; загальний аналіз сечі та мікробіологічне дослідження сечі; визначення чутливості виділених культур; імунологічне дослідження та дослідження дисбіотичних змін кишківника.
Пацієнтам при госпіталізації (n=120) призначали антибактеріальну терапію в залежності від чутливості виділених культур при мікробіологічному дослідженні сечі протягом 7 або 14 діб. Додатково у хворих групи 1Б та 2Б призначали імунокоректор - інтерферон альфа-2b рекомбінантний людини (1-2 млн МО 1 раз на добу) та пробіотик, діючою речовиною якого є спори полірезистентного штаму Bacillus clausii (1 флакон двічі на добу) протягом всього циклу антибактеріальної терапії.
За результатами ретроспективного аналізу доведено, що найчастіше фактором ризику розвитку УІСВШ слугувала сечокамʼяна хвороба (70%). Важкий перебіг та летальність у пацієнтів обумовлені високим кореляційним зв‘язком та достовірним впливом кардіологічної патології (r=0,80, p=0,00003), цукрового діабету (r=0,90, p<0,001) та ожиріння (r=0,93, p=0,02). Найчастішими оперативними втручаннями були: накладання пункційної нефростомії (43%), виконання нефректомії (17,5%) та декапсуляції нирки (13,8%).
При розгляді взаємозв'язку факторів, що ускладнюють інфекцію сечовивідних шляхів з супутніми захворюваннями в залежності від виду сепсису продемонстрований високий прямий кореляційний зв‘язок кардіологічної патології з індексом коморбідності Charlson при блискавичному перебігу (r=0,71, p=0,000006), та середній помірний звʼязок при гострому (r=0,54; p=0,01) перебігу сепсису.
Необхідно відзначити, якщо на 8 добу у пацієнтів групи 1Б показник Т- лімфоцитів збільшився до 48,4±1,1%, то у групі 2Б до 15 доби він збільшувався до 52,1±1,1, що наблизилося до контрольних показників (р=0,01). Достовірне зниження після лікування показника Тс спостерігалося в обох групах, але на 15 добу лікування у групі 2Б було більш вираженим і наближеним до контрольних значень - 21,3±1,5% та 20,1±0,5% (р=0,06), а в групі 1Б зниження рівня Тс було меншим - 25,6±1,4% і не досягло показників контролю.
При аналізі стану імунної системи хворих на УІСВШ визначено різноспрямоване порушення рівня імуноглобулінів: статистично достовірне підвищення IgG, і IgM і зниження концентрації IgA в сироватці крові, що свідчить про порушення гуморальної ланки імунної відповіді.
На 15 добу проведеного лікування у пацієнтів групи 2Б концентрація IgA підвищилася на 33,3% і майже досягала контрольних значень 2,32±0,21 (р=0,05). Також була відзначена тенденція до зниження рівня IgG (на 55,8%, р=0,83) і IgM (на 37,4%, р=0,06), що майже досягло показників, отриманих у практично здорових людей.
Таким чином, наукова новизна роботи полягає у тому, що автором проведений комплексний аналіз анамнестичних, клініко-лабораторних
показників, впливу коморбідних станів пацієнтів на перебіг ускладнених інфекцій сечових шляхів та розвиток уросепсису. На підставі проведення клініко-лабораторних та діагностичних заходів визначені уропатогени, що найчастіше сприяють виникненню суперінфекцій, реінфекцій та рецидивів інфекцій сечовивідних шляхів.
