Лисенко Ю. .. Реабілітація хворих на розсіяний склероз, ускладнений міофасціальним больовим синдромом.

Дисертаційна робота присвячена теоретичному обгрунтуванню, розробці та перевірці ефективності комплексної програми фізичної терапії хворих на розсіяний склероз, ускладнений міофасціальним больовим синдромом. Для перевірки ефективності авторської фізіотерапевтичної програми був організований реабілітаційний процес із 105 хворими чоловічої статі (середній вік – 38,51±1,36 років) із середнім віком дебюту захворювання 30,58±1,30 роки, при середній тривалості недуги 6,26±0,92 роки), які перебували на амбулаторному лікуванні за місцем проживання (Республіка Польща) із встановленим діагнозом розсіяний склероз відповідно до критеріїв McDonald (2010), ускладнений міофасціальним больовим синдромом поперекової ділянки хребта. За рекомендацією лікуючого лікаря хворі були спрямовані до Любуського центру терапевтичної реабілітації «Вікторія», відділення неврологічної реабілітації м. Славськ (Республіка Польща), де за величиною реабілітаційного потенціалу хворих розподілили на три групи: з великим реабілітаційним потенціалом (І група), середнім (ІІ група) і низьким (ІІІ група). Ступінь тяжкості розсіяного склерозу встановлювали відповідно до шкали інвалідизації за J. Kurtzke (EDSS). В процесі дослідження використовували наступні методи: спостереження, пальпацію, визначення м’язового тонусу за методом О.М. Когана., В.Л.Найдіна (1988), визначення амплітуди рухів за методикою В.П. Епіфанова (2004), ступеня спастичності 3 м’язів за шкалою Ешфорта, величини напруги при спробі довільного руху за шкалою Вейсса (1986), ступеня м’язової сили за Л.Д. Потехінім (2012), індексу м’язового синдрому за Ф.А. Хабіровим (1995), оцінку болю (шкала ВАШ, опитувальник Мак-Гіла), тестування стану вегетативної нервової системи за А.М. Вейном (1991), оцінку психологічного стану (тест САН) та якості життя (SF-36).