Аль-Хавамдех Х. М. Ефективність базової респіраторної фізичної терапії кардіохірургічних пацієнтів на стаціонарному етапі

Враховуючи зростаючий інтерес до біопсихологічного підходу у фізичній терапії та до досліджень його компонентів, необхідним є дослідження вираженості тривоги та депресії у кардіохірургічних пацієнтів, їх динаміки у рамках стаціонарної програми фізичної терапії та впливу дихальних вправ на їх рівень. Мета дослідження: дослідити та порівняти особливості впливу використання стимулюючої спірометрії та вправ з глибоким диханням на динаміку показників функції зовнішнього дихання, тривоги та депресії серед кардіохірургічних пацієнтів впродовж стаціонарного етапу фізичної терапії. Методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури, контент-аналіз медичної документації, спірографія, опитувальник Госпітальної шкали тривоги та депресії, методи математичної статистики. Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній уперше отримано дані щодо: – однакової ефективності фізичної терапії у впливі на показники ємності вдиху, резервного об’єму видиху, показників форсованого вдиху, дихального об’єму, частоти дихання, а також їх динаміки впродовж стаціонарного етапу після кардіохірургічного втручання незалежно від використання вправ з глибоким диханням, орієнтованої на поток стимулюючої спірометрії чи їх відсутності; – однакової ефективності фізичної терапії у впливі на показники тривоги та депресії впродовж стаціонарного етапу після кардіохірургічного втручання незалежно від використання вправ з глибоким диханням, орієнтованої на поток стимулюючої спірометрії чи їх відсутності; – передопераційних, післяопераційних значень показників ємності вдиху та резервного об’єму видиху, показників форсованого вдиху, дихального об’єму, частоти дихання, а також особливостей їх динаміки після кардіохірургічних втручань при виконанні базового протоколу фізичної терапії; – тривалості вдиху і видиху, їх співвідношення у кардіохірургічних пацієнтів до та після операції, а також про однакову ефективність фізичної терапії у впливі на них незалежно від використання вправ з глибоким диханням і стимулюючої спірометрії у післяопераційному періоді. Практична значущість отриманих результатів полягає у тому, що вони сприяють розвитку фізичної терапії, як складової комплексного підходу кардіореабілітації після хірургічних втручань в Україні.