У першому розділі «Загальна характеристика здійснення та захисту суб’єктивних цивільних прав» встановлено, що інститут нотаріату має дуалістичну правову природу, у межах якої органічно поєднуються публічноправові та приватноправові елементи. Встановлено, що правовий статус як державного, так і приватного нотаріуса в механізмі здійснення, охорони і захисту цивільних прав є однаковим.
У роботі акцентовано увагу на виявленні та дослідженні особливостей здійснення, охорони та захисту суб’єктивних цивільних прав в порядку нотаріального процесу.
Під здійсненням суб’єктивного права розуміється реалізація його носієм можливостей діяти на свій розсуд у межах належного йому права. Для здійснення такого права не існує жодних передумов, зокрема досягнення певного обсягу дієздатності. У дослідженні зроблено висновок, що в рамках нотаріальної процесуальної форми відбувається нотаріальне посвідчення правочинів та вчинення інших нотаріальних дій, які, виходячи з вимог чинного законодавства чи договору, є обов’язковим елементом офіційного визнання (оформлення) відповідних правовідносин. Здійснення суб’єктивних прав у випадках, якщо законодавством вимагається відповідне оформлення у нотаріальну процесуальну форму, відбувається виключно шляхом вчинення активних дій.
Положеннями чинного законодавства виділено окремі нотаріальні дії, які спрямовані на надання охорони і захисту суб’єктивних прав учасників цивільних правовідносин.
У другому розділі «Нотаріальні дії в механізмі здійснення та захисту суб’єктивних цивільних прав» розглянуто окремі нотаріальні дії в контексті здійснення, охорони та захисту суб’єктивних цивільних прав. Обґрунтовано, що здійснення суб’єктивних прав у нотаріальному процесі відбувається, зокрема, при посвідченні правочинів (односторонніх та договорів), вчинення дій у межах здійснення особами прав із спадкових правовідносин, при видачі свідоцтв, які підтверджують окремі юридичні факти. Наприклад, зроблено висновок, що здійснення прав у рамках вчинення правочинів, які підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню, є єдиною легальною формою для здійснення такого права. При цьому законодавством визначено вичерпний перелік критеріїв визначення приналежності правочинів до таких, що підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню. Елементами здійснення спадкових прав є подання нотаріусу заяв щодо спадщини (про прийняття спадщини, про відмову від спадщини).
У більшості випадків нотаріус бере участь в механізмі здійснення майнових прав особи, однак можливі випадки здійснення немайнових прав, зокрема у разі надання згоди на виїзд дитини за кордон, що здійснюється батьками (усиновлювачами) чи іншими уповноваженими особами. Вказане право може бути реалізоване виключно шляхом нотаріального засвідчення справжності підпису на заяві відповідного змісту.
Виходячи з розуміння поняття «охорона прав» як заходів, що здійснюються з метою запобігання порушення прав, зроблено висновок, що нотаріуси вчиняють окремі нотаріальні дії, спрямовані на усунення або реальне зменшення передумов для порушення суб’єктивних цивільних прав і таким чином здійснюють їх охорону.
У дослідженні захист права розглядається як сукупність дій, які спрямовані на виправлення ситуації, пов’язаної із правопорушенням. Аргументовано, що нотаріальні дії захисного характеру належать до окремої самостійної юрисдикційної форми захисту суб’єктивних прав.
Важливе місце у роботі посідає дослідження нових форм діяльності нотаріусів, які сприятимуть розвиткові цивільного обороту і захистові прав його учасників, на чому акцентовано увагу у третьому розділі «Нові функції нотаріуса в механізмі здійснення, охорони та захисту цивільних прав». Зокрема, обґрунтовано доцільність запровадження в Україні інституту нотаріальної медіації на умовах отримання нотаріусом офіційного статусу медіатора після проходження необхідного спеціального навчання і складання іспитів.
На підставі аналізу доктринальних опрацювань та іноземного досвіду доведено доцільність уповноваження нотаріусів встановлювати окремі факти, які мають юридичне значення (встановлення родинних відносин, реєстрація народження, реєстрації і, в окремих випадках, розірвання шлюбу)
Обґрунтовано доцільність надання нотаріусам повноваження щодо забезпечення доказів у випадках, якщо відповідні засоби доказування можуть бути втрачені, або є підстави вважати, що надання доказів може стати неможливим або ускладненим.
У роботі зроблено висновок щодо необхідності впровадження в Україні комплексного електронного нотаріату (Е-нотаріат), який серед іншого передбачатиме функціонування автоматизованого робочого місця нотаріуса, електронного реєстру вчинення нотаріальних дій, електронного нотаріального архіву та повноцінну та узгоджену роботу з усіма необхідними для нотаріальної діяльності реєстрами.
