Дисертацію присвячено проблемі зниження перинатальної смертності і неонатальної захворюваності. Основну увагу в дослідженні приділено обґрунтуванню клінічної необхідності та прогностично-діагностичного значення функціональних проб на основі змін фетальної церебральної гемодинаміки у відповідь на акустичний стимул та затримку дихання, як складової частини комплексної оцінки адаптаційно-компенсаторних можливостей плода.
Дизайн дисертаційного дослідження включає два етапи – ретроспективний і проспективний, які виконувалися паралельно і незалежно один від одного.
Ретроспективний клініко-статистичний аналіз проведено глибиною 10 років (2010-2019 рр.), з паралельною експертною оцінкою випадків перинатальної смертності (70 випадків) та неонатальної захворюваності, з позицій клінічної відворотності. Умовно попереджуваними визначено 52,7% випадків мертвонароджень - антенатальної та інтранатальної загибелі плода.
В дисертації вперше в Україні засвідчено збільшення сумарного популяційного перинатального ризику за останню декаду XXI століття. Цей висновок обґрунтовується негативною динамікою показників перинатальної смертності і неонатальної захворюваності. Так, за 10-річний період констатовано зростання в 1,4 рази відсотку народження хворих дітей, зміни співвідношення мертвонароджень з ранньою неонатальною смертю – з перевагою в 4-5 разів в 2010 р., в 7 разів в 2014 р., в 6 разів в 2019. Відзначено, що така динаміка проектується на негативні зміни медико-соціального портрету репродуктивного покоління жінок, недосконалість існуючої системи прогнозування перинатальних результатів, відсутність надійних критеріїв оцінки компенсаторних ресурсів основних систем життєзабезпечення плода – нервової та серцево-судинної. Підкреслено, що в таких умовах необхідно докласти зусиль для удосконалення системи моніторингу стану плода, зокрема, за рахунок впровадження технологій оцінювання адаптаційно-компенсаторних резервів в умовах неминучого стресового випробування наприкінці вагітності (внаслідок «фізіологічного старіння плаценти» та в пологах (на фоні неминучих при маткових скороченнях гіпоксичних епізодів).
При актографічному дослідженні показано, що загальною відзнакою груп підвищеного перинатального ризику є підвищення рухливої активності плода вбік переважання розгонистого типу актографії в сполученні з порушенням добових циклічних режимів чергування фаз спокою і активності внутрішньоутробної дитини. З’ясовано, що ці варіанти «поведінкових реакцій плода» узгоджуються з результатами функціональних проб, що в сукупності сприяє об’єктивізації перинатального прогнозу.
Зіставлення результатів функціональних тестів і кардіотокографії дозволило встановити, що комплексне використання їх не збільшує «навантаження» на вагітну і на плід, але разом з тим, дає певні переваги щодо адекватності оцінки стану плода за рахунок поглиблення критеріїв прогнозу. Відзначено, що, з позицій собівартості, відтворюваності, доступності для практичного акушерства, клінічної інформативності, стратегія на використання функціональних проб в комплексі антенатального моніторингу вагітності низького і підвищеного ризику є адекватною щодо завдання прогнозування стану новонародженого і заслуговує на те, аби забезпечити вбудовування цих технологій в систему догляду вагітних жінок.
Узагальнюючи результати проведеного дослідження, підкреслюється, що функціональні тести, орієнтовані на дослідження змін фетального мозкового кровотоку в неінвазивних пробах, є ефективною діагностично-прогностичною платформою в сучасному акушерстві. В такий спосіб відкриваються нові можливості підвищення якості прогнозування стану плода при вагітності з нормальним перебігом і з перинатальним ризиком.
На основі проведених досліджень надано практичні рекомендації щодо додаткового обстеження плода за допомогою функціональних проб з акустичною стимуляцією і затримкою дихання, реалізація яких слугуватиме зниженню частоти і тяжкості несприятливих перинатальних результатів.
