У науковій роботі проаналізовано історичний розвиток законодавства з пікетування на території сучасної України. Встановлено, що сучасний стан законодавства з пікетування є відображенням його тривалої еволюції. Головний наслідок еволюції законодавства полягає у тому, що на сьогодні право на пікетування не може бути обмеженим державою, окрім тих випадків, коли дії його учасників несуть безпосередню загрозу суспільству. На даний момент законодавство з пікетування становлять норми, які визначають право на здійснення даного виду мирного зібрання, та норми, які визначають відповідальність за перевищення тих меж поведінки, які встановила держава в інтересах суспільства. Зроблено висновок, що завдяки проаналізованим історичним процесам сьогодні будь-який суб’єкт трудового права має можливість організувати чи взяти участь у пікетуванні для захисту своїх прав та інтересів.
Встановлено, яким є історичний розвиток законодавства Великої Британії по пікетуванню. Аргументовано, що британське законодавство по пікетуванню надає громадянам широкі можливості захисту своїх прав, хоча в різні історичні епохи стан правового регулювання був різним. На сьогодні британське законодавство по пікетуванню суттєво відрізняється від законодавств інших держав, адже свобода мирних зібрань у Великій Британії вважається природною і не потребує додаткової регламентації. Відзначено, що в чинному законодавстві Великої Британії встановлено окремі обмеження щодо проведення пікетувань, проте їх кількість є не значною.
Обґрунтовано сутність пікетування за законодавством України та Великої Британії. Встановлено, що сутність пікетування у трудовому праві України варто розглядати через призму наступних трьох аспектів: 1) пікетування є формою безпосередньої демократії; 2) пікетування є різновидом мирного зібрання у трудовому праві; 3) пікетування є формою демонстрації у трудовому праві. Зроблено висновок, що сутність пікетування за законодавством Великої Британії відрізняється від української моделі за наступними аспектами: 1) інститут пікетування у Великій Британії має трудоправовий характер, незважаючи на те, що останніми роками він широко застосовується в інших сферах, найчастіше у ролі пікетувальників виступають саме працівники, незадоволені станом забезпечення їхніх соціальних та економічних прав та інтересів; 2) у Великій Британії сутність пікетування полягає у тому, що воно є засобом промислової акції, яка реалізовується як відкрита реакція працівників на стан забезпечення їх соціальних та економічних прав й інтересів; 3) у Великій Британії відсутні правила організації та здійснення пікетування, проте існують деякі обмеження дій пікетувальників.
Досліджено українську та британську доктрини охоронного трудового правовідношення за пікетування. Встановлено, що на даному етапі доктрина охоронного правовідношення за пікетування України є не сформованою. Оскільки законодавство про пікетування на сьогодні фактично не існує, саме пікетування розглядається науковцями не як самостійне явище, а як різновид мирного зібрання, форма безпосередньої демократії, форма демонстрації, інструмент учасників страйку. Із цим варто пов’язати те, що досить часто на практиці права пікетувальників порушуються чи ігноруються взагалі. Специфіка британської доктрини охоронного трудового правовідношення за пікетування у порівнянні із українською обумовлена «традиційністю» правової системи даної держави. Як наслідок, ряд прав, у тому числі й право на мирні зібрання, у Великій Британії є такими, які не потребують законодавчого урегулювання, оскільки є природними і належать кожній людині. Саме тому в основі британської доктрини охоронного правовідношення за пікетування перебувають обмеження, які мають враховуватись при реалізації права на пікетування. У тому випадку, коли пікетувальниками додержано усіх передбачених законодавством правил, а їх право на пікетування було порушено і самі пікетувальники бажають його поновити, виникає охоронне правовідношення за пікетування.
