Махніцька К. Г. Кримінально-виконавчі засади запобігання потрапляння до засуджених, позбавлених волі заборонених предметів

Як показує практика виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк в Україні, її ефективність є низькою не тільки тому, що не в повній мірі відповідає меті і завданням кримінально-виконавчого законодавства, які закріплені в ст. 1 КВК, але й через низку інших обставин, що мають пряме відношення до змісту кримінально-виконавчої діяльності. Мова, у першу чергу, ведеться про високий рівень кримінальних правопорушень, що вчиняються засудженими (у розрахунку на 1 тис. осіб це складає 4,91 випадки); значну питому вагу у структурі осіб, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі, злісних порушників режиму відбування покарання (більше 3,3 тис. засуджених або 5 % у зазначеній їх кількості), а також велику кількість засуджених, щодо яких щорічно встановлюється адміністративний нагляд після звільнення з виправних колоній, як таких, що не стали на шлях виправлення (майже 9 % у структурі всіх осіб, які відбували покарання у кримінально-виконавчих установах закритого типу). При цьому, у механізмі протиправної поведінки зазначеної категорії засуджених немаловажну роль відіграють й так звані фонові явища (вживання алкоголю, наркотичних та інших сильнодіючих психотропних речовин; використання заборонених колючо-ріжучих предметів, т. ін.). Зокрема, щорічно (1991-2020 р.р.) як в каналах потрапляння у колонії, так і безпосередньо у засуджених, позбавлених волі, вилучались майже 500 літрів спиртних напоїв та більше 2 тис. літрів браги, а також до 7 тис. грамів наркотичних речовин та 1,5 тис. заборонених колюче-ріжучих предметів.