Дисертаційне дослідження присвячено вивченню імплантаційних характеристик вертлюгової западини (ВЗ) в умовах диспластичного коксартрозу (ДК) з огляду на потреби техніки тотального ендопротезування кульшового суглоба (ТЕКС). За основу даної роботи взяті матеріали комплексного проспективного етапного МСКТ-морфометричного, рентгенографічного, остеоденситометричного, клініко-ортопедичного та біомеханічного обстеження 59 хворих (6 чоловіків, та 53 жінки; 81 кульшовий суглоб) із диспластичним коксартрозом I-III типів за класифікацією Crowe, що увійшли до групи патології, і котрим було проведено тотальне ендопротезування кульшових суглобів із вибором тактики імплантації вертлюгового компоненту (ВК) згідно розробленої концептуальної моделі, і 35 осіб (5 чоловіків та 30 жінок; 70 кульшових суглобів) без ознак патології кульшових суглобів, що склали групу норми. Програма передопераційного обстеження пацієнтів, окрім стандартних заходів, передбачала проведення МСКТ-дослідження ділянки кульшових суглобів і тазу за розробленим протоколом із визначенням МСКТ-морфометричних показників, що комплексно характеризують зону передбачуваної імплантації ВК ендопротеза. Оцінка результатів ендопротезування включала етапне дослідження відновлення опороспроможності оперованої кінцівки методом статометрії, клініко-функціональну оцінку за методикою W. Harris та рентгенологічну оцінку зони контакту "ендопротез - кістка" за модифікованої методикою Charnley-De-Lee, із загальною тривалістю спостереження до 4 років.
Розроблено підхід до стратифікації секторального дефіциту ВЗ, що враховує локалізацію і ступінь тяжкості недопокриття її стінок. Відповідно до запропонованого підходу, визначено 7 патернів секторального дефіциту ВЗ, що виявляються при диспластичній деформації типів I-III за Crowe., та дозволяють прогнозувати ризик нестабільності різних видів вертлюгових компонентів ендопротезу.
Розроблено методику передопераційної оцінки рентгенівської щільності кісткової тканини передбачуваної зони імплантації ВК за топографічними орієнтирами, що спирається на вимірюванні коефіцієнта атенуації спонгіозної тканини надвертлюгової ділянки, передньої і задньої стінок ВЗ, і визначено нормативні показники рентгенівської щільності спонгіозної кістки, що склали: 272 HU (181; 297), 194 HU (172; 214) і 244 HU (221; 267), відповідно.
Виявлено прогресуюче збільшення показника рентгенівської щільності кісткової тканини надвертлюгової ділянки у хворих на ДК зі збільшенням ступеня краніального зміщення головки стегнової кістки на тлі прогресуючого зниження рентгенівської щільності передньої та задньої стінок ВЗ в проекції справжнього її ложа, при цьому, при ДК I, II, III типів за Crowe показник рентгенівської щільності надвертлюгової ділянки, відповідно, склав: 322 HU (290; 354), 388 HU (362; 420), 413 HU (379; 447).
Розроблено методику прогнозування можливості виконання поглиблення дна ВЗ і медіалізації ВК із забезпеченням його первинної стабільності на основі встановлених нормативних значення товщини медіальної стінки в проекції ложа круглої зв'язки і центра передбачуваного імплантаційного ложа ВК, що склали 4,3 мм (3,3; 4,8) і 7,2 мм (6,2; 7,8), відповідно, і виявленого статистично значущого збільшення товщини медіальної стінки ВЗ, як в проекції ложа круглої зв'язки, так і в проекції центру імплантаційної ложі ВК, при ДК I-III типів за Crowe у порівнянні з групою норми (p<0,0001). Відзначено значну внутрішньогрупову варіацію показника товщини медіальної стінки при II типі ДК за Crowe, що вимагає прецизійності і індивідуалізації хірургічної тактики імплантації ВК.
Розроблено концептуальну модель-алгоритм вибору тактики імплантації ВК у хворих на ДК на підставі розроблених методик передопераційного планування, що враховує комплексну оцінку морфологічних і структурних особливостей зони імплантації і дозволяє обрати відповідно до клінічної ситуації конструкцію ВК, методику його імплантації та диференційованого застосування певного виду кісткової пластики.
При використанні розробленої концептуальної моделі-алгоритму доопераційного планування вибору тактики імплантації вертлюгового компонента в термін спостереження до 4 років за шкалою Harris отримані наступні клініко-функціональні результати лікування у хворих на диспластичний коксартроз: "відмінні" – у 13 хворих (25,5%), "добрі" - у 34 (66,7%) і задовільні - у 4 (7,8%) пацієнтів.
