У дисертації на основі дослідження комплексу питань, що виникають
під час спеціального досудового розслідування кримінальних
правопорушень, сформульовані наукові положення та одержані результати,
що у сукупності спрямовані на вирішення важливого наукового завдання в
галузі кримінального процесу й містить практичні рекомендації щодо
збирання доказів у кримінальних провадженнях зазначеної категорії.
Дисертація є одним із перших в Україні комплексним монографічним
дослідженням теоретичних і практичних проблем спеціального досудового
розслідування кримінальних правопорушень з урахуванням сучасного стану
кримінального процесуального законодавства України.
Досліджено історію розвитку кримінального процесуального права при
спеціальному досудовому розслідуванні кримінальних правопорушень в
Україні та за її межами. Вітчизняний досвід нормативного регулювання
спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень.
Розроблено наукові основи наукового визначення спеціального
досудового розслідування кримінальних правопорушень в умовах нового
кримінального процесуального законодавства.
Акцентовано наукову позицію стосовно характеристики норм, які
визначають підстави, порядок та особливості здійснення спеціального
досудового розслідування, як нової процедури інституту досудового
розслідування. Зазначено, що структурно ця процедура складається з норм,
які залежно від специфіки предмета нормативного регулювання,
об’єднуються у дві групи – метанорми і субстанційні норми.
Встановлена юридична природа та сутність спеціального досудового
розслідування кримінальних правопорушень; визначені поняття та місце
спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень у
системі досудового розслідування; досліджене генезис використання
спеціального досудового розслідування на теренах України та досвід
застосування спеціального досудового розслідування в країнах Європи,
Великої Британії та США.
Досліджені: права учасників спеціального досудового розслідування
кримінальних правопорушень; порядок призначення та здійснення
спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень;
особливості клопотання про призначення спеціального досудового
розслідування кримінальних правопорушень та здійснення спеціального
досудового розслідування кримінальних правопорушень, визначені види та
зміст рішень спеціального досудового розслідування кримінальних
правопорушень і правові наслідки проведення спеціального досудового
розслідування кримінальних правопорушень та практика їх застосування.
Констатовано поліаспектне функціональне призначення процедури
спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень,
оскільки вона зумовлює: 1) забезпечення правового регулювання
кримінальних процесуальних правовідносин і досягнення завдань
кримінального провадження в умовах відсутності підозрюваного; 2)
установлення гарантій дотримання прав людини, попри певні відступи від
загальної кримінальної процесуальної форми; 3) сприяння невідворотності
покарання. Водночас, наголошено, що сучасна нормативна модель
спеціального (заочного) досудового розслідування кримінальних
правопорушень потребує суттєвого доопрацювання, яке слід спрямувати на:
1) повноту нормативного врегулювання; 2) приведення окремих положень у
відповідність з Конституцією України та міжнародно-правових актів; 3)
усунення суперечностей, асиметричності нормативного забезпечення,
невиправданої термінологічної полісемії, а також забезпечення єдності
нормативного регулювання на рівні КПК.
З огляду на те, що для дослідження сутності спеціального (заочного)
досудового розслідування вихідним положенням є характеристика термінів
«спеціальний», «заочний», автором розглянуто доктринальні підходи до його
розуміння. Аргументовано, що незважаючи на численні наукові розробки із
зазначеного питання в різних галузях права, на сьогодні бракує єдності
позицій науковців щодо термінологічного тлумачення і змістовного
наповнення категорії «спеціальний», «заочний». На підставі синтезу наявних
нині поглядів і з урахуванням особливостей предмета дослідження
запропоновано авторський підхід до визначення цих понять.
Досліджено сучасну нормативну модель спеціального (заочного)
досудового розслідування, що міститься у главі 241 КПК, в аспекті
виправданості законодавчого підходу до встановлення єдиних правил при
відсутності підозрюваного. Зроблено висновок, що такий підхід законодавця
є найбільш оптимальним, оскільки враховує потенційно негативні впливи
різної ґенези, уніфікує кримінальну процесуальну форму, створює правове
підґрунтя, яке, за умови його вдосконалення, здатне: 1) забезпечити
ефективне здійснення досудового розслідування й досягнення завдань
кримінального провадження; 2) забезпечити права, свободи й законні
інтереси осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності.
