Сучасна соціально-політична ситуація в Україні потребує реформування системи судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів, у тому числі – адвокатури. Проте не лише внутрідержавні, а й глобальні процеси впливають на розвиток інституту адвокатури, на особливості взаємодії адвокатури і держави, гарантії незалежності, правовий статус адвоката, види адвокатської діяльності тощо.
Головним призначенням адвокатури є надання професійної правничої допомоги, здійснення якої, за загальним правилом, потребує досягнення домовленості, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги іншій стороні (клієнту), а клієнт зобов’язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору про надання правової допомоги. Складність правового регулювання взаємовідносин між адвокатом і клієнтом обумовлюється тим, що вони регулюються не лише загальними нормами цивільного права, профільним законодавством про адвокатуру та адвокатську діяльність, але й морально-етичними правилами, дотримання яких є обов’язковим для адвокатів.
Актуальність теми дослідження обумовлюється сучасними процесами удосконалення сфери надання професійної правничої допомоги, новими законодавчими підходами до визначення видів правничої допомоги, яка надається виключно адвокатами. У цих умовах договір про надання правової допомоги виступає водночас гарантією захисту прав та інтересів як клієнта, так і адвоката.
Проблеми реалізації положень договору про надання правової допомоги пов’язуються як з об’єктивними причинами (зміна обвинувачення щодо клієнта, виникнення додаткового майнового (немайнового) спору, зміна обставин справи, припинення адвокатом професійної діяльності у встановлених законом випадках тощо), так і з суб’єктивними (неналежне виконання адвокатом професійних обов’язків, невизначеність щодо позиції клієнта у справі, умисне надання клієнтом недостовірної інформації щодо обставин справи або приховування відомостей від адвоката з будь-яких причин).
Взаємовідносини між адвокатом і клієнтом виникають з моменту звернення особи по правову допомогу, тривають під час реалізації укладеного між ними договору про надання правової допомоги, а певні обов’язки виконуються адвокатом і після закінчення дії або розірвання договору про надання правової допомоги.
Водночас взаємовідносини адвоката з клієнтом є двосторонніми, передбачають сукупність не лише обов’язків, але й прав адвоката, що означає відповідальність як адвоката, так і клієнта при невиконанні положень договору. Підвищення якості, повноти та своєчасності надання адвокатами професійної правничої допомоги потребує комплексного аналізу сутності та змісту правовідносин між адвокатом і клієнтом, розроблення положень та обґрунтованих пропозицій щодо удосконалення правового регулювання статусу адвоката у відносинах з клієнтами.
