Здійснено дослідження політичного процесу через його дискурсивне втілення, де дискурс постає системоутворюючим вектором, що самоактуалізується через конкретні політичні тексти і дії, що реалізуються і трактуються в межах допустимих (заданих) меж дискурсивної структури.
В рамках роботи доведена принципова можливість формально-лінгвістичного вилучення і моделювання структури дискурсу, в якій кожен елемент є як організовуючим, так і організованим іншими елементами, перебуваючи з ними в складній структурі відносини співпідпорядкування. Сама мережа, таким чином, в максимально допустимій надлишковій формі описує структуру політичного дискурсу всередині окремого символічного об’єднання. Подібна формалізована модель дискурсу пропонується вперше. Крім того, в роботі проводиться спроба впровадження подібної структури в різних варіаціях, від чистого перенесення теоретичних концептів в практичну площину – до різних модифікацій моделі з метою формалізувати політологічне дослідження і максимально підвищити ступінь верифікованості результатів наукового пошуку.
Доведено, що в сучасному політичному процесі дії індивіда деперсоніфікуються, будучи результатом детермінації суб’єкта в рамках дискурсивного поля, що надає йому можливі, але обмежені (гегемонним дискурсом) шляхи суб’єктивації. Так, окремо взятий політичний актор, що покладається у своїй діяльності на низку стійких ментальних диспозицій, у кінцевому підсумку існує в рамках фрагментарної ідентичності, обмеженої дискурсом.
Із метою підвищення ступеню верифікованості та формалізованості даних, що отримані автором, було запропоновано проводити дискурсивний аналіз із застосуванням формальної моделі аналізу політичного дискурсу. Теоретико-практичні засади такого типу аналізу було визначено як трансформаційний синтез постструктуралістської дискурсивної теорії та методів дистрибутивної семантики та математичного моделювання, що здійснено на мові програмування R.
Такий аналіз дозволив побудувати діахронічну та синхронічну моделі структури політичного дискурсу України в часовому інтервалі 2009 – 2020 рр. Так, під час аналізу було визначено, що реалізація даного підходу можлива, а також виведено низку ключових позицій щодо дискурсивної структури політичного процесу України в різні часові проміжки, якими було обрано крок в два роки, для відстеження шляхів та результатів трансформацій у дискурсивній структурі.
Під час дослідження було сформовано та проаналізовано найбільш важливі аспекти моделювання політичного дискурсу з точки зору прогнозування його подальшого розвитку. Побудовано прогноз стану моделі політичного дискурсу із проміжним інтервалом в 2 роки на рівні патерного розподілу вузлових точок дискурсивної структури, що заснована на залежності випадкових послідовних величин, із ієрархізованим визначенням векторів впливу на прогнозований період. Прогноз деталізовано у визначенні трьох ключових дискурсивних патернів, що розраховані із використанням ймовірнісного підходу. Так, на основі проведеного аналізу можна очікувати, що в прогнозований період дискурсивна структура політичного процесу залишатиметься незмінною на рівні вузлових точок, проте відкритою до трансформацій на рівні змістовного наповнення окремих знаків. Окрім того, в роботі розглянуто шляхи та форми подальших досліджень та визначено ключові аспекти, що потребують вирішення на шляху до побудови розширених прогнозів на основі формальних моделей політичної дискурсивної структури.
