Встановлено, що активізація органічного сільськогосподарського виробництва є важливою умовою повернення у продуктивний сільськогосподарський оборот земель, які тривалий період не використовувалися; обмеження вітрової та водної ерозії ґрунтів і в цілому укріплення агроландшафтів; інтеграції сільського та лісового господарства через розширення площі агролісомеліоративних робіт; підвищення зайнятості та самозайнятості місцевого населення; збільшення надходжень податкових та неподаткових платежів до місцевих бюджетів.
Обґрунтовано, що основною структуроутворюючою ланкою органічного сільськогосподарського виробництва є органічне землеробство, яке базується на застосуванні комплексу екологічно безпечних методів та інструментів: поверхневе рихлення, використання сівозмін, приорювання сидератів, застосування решток та органічних відходів, використання нетоварної частини врожаю, оптимізація співвідношення органічних та мінеральних добрив, застосування компостних матеріалів, використання біодинамічних та мікробіологічних препаратів.
Доведено, що органічне сільськогосподарське виробництво охоплює органічне землеробство, органічне скотарство та органічне кормовиробництво. Переведення сільськогосподарських товаровиробників на модель органічного сільськогосподарського виробництва забезпечується за рахунок: біологізації (внесення соломи та приорювання сидератів), вапнування та гіпсування грунтів, внесення органічних добрив, безплужного обробітку ґрунту, мульчування ґрунту, агролісомеліорації, налагодження виробництва органічних кормів.
Встановлено, що інструментарій фінансово-економічного регулювання органічного сільськогосподарського виробництва як комплекс методів, інструментів та важелів фіскального, фінансово-кредитного, митного та антимонопольного регуляторного впливу на сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на застосуванні технологій органічного землеробства, скотарства та кормовиробництва, має базуватися на сукупності принципів: подолання депресивності сільських населених пунктів; забезпечення максимізації формування замкнених циклів в агропродуктових ланцюгах; перманентної імплементації міжнародних стандартів та регламентів якості і безпечності сільськогосподарської сировини, харчових напівфабрикатів та готових харчових продуктів; мінімізації екологодеструктивного та природоруйнівного впливу на агроландшафти; конвергенції вітчизняної та міжнародної практик впровадження методів та технологій органічного землеробства, кормовиробництва та тваринництва; комплексності використання всіх складових матеріально-технічної субстанції сільськогосподарської сировини та готових харчових продуктів; дотримання Цілей сталого розвитку, затверджених ООН, які стосуються подолання голоду та відповідального споживання; екологізації відтворювальних пропорцій в сировинному та переробному сегментах агропромислового виробництва; використання переваг децентралізації та реформи місцевого самоврядування; дотримання вимог Паризької кліматичної угоди в частині скорочення шкідливих викидів в атмосферу; випереджального, а не наздоганяючого типу розвитку сектору органічних сільськогосподарських виробництв.
Дослідження показали, що в умовах рецесії інструментарій фінансово-економічного регулювання органічного сільськогосподарського виробництва має охоплювати наступні групи методів та інструментів: 1) антикризовий пакет (компенсації, відшкодування, антициклічні заходи, інструменти усунення структурних дисбалансів, інструменти подолання інституціональних розривів); 2) стимулюючий пакет (податкові пільги, кредитні преференції, перекредитування, цінові надбавки); 3) стабілізаційний пакет (дотації, перехресне субсидування, цільове бюджетне фінансування, інституціоналізація угод публічно-приватного партнерства).
Обґрунтовано, що в умовах поглиблення децентралізаційних процесів та реформи місцевого самоврядування особливої актуальності набуває проблема формування набору методів фінансово-економічного стимулювання розвитку органічного сільськогосподарського виробництва на рівні територіальних громад, які мають охоплювати такі групи методів: фіскальні, бюджетні, інституційно-дорадчі, майнові.
Встановлено, що необхідною умовою ефективного регуляторного впливу органів місцевого самоврядування на сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на органічному землеробстві, скотарстві та кормовиробництві, є формування суб’єктно-об’єктної бази фінансово-економічного регулювання органічного сільськогосподарського виробництва на рівні територіальної громади.
