У дисертації досліджено комплекс теоретичних і практичних проблем запобігання злочинності в Збройних Силах України та обґрунтовано низку положень і висновків, нових у концептуальному плані й важливих для юридичної науки, а також діяльності правоохоронних органів.
У роботі подано системний аналіз стану дослідження злочинності в ЗС України та його методологічного інструментарію, який не лише засвідчив, що обороноздатність України, реформування її Збройних Сил та інших військових формувань за роки незалежності України постійно перебували не в стані бойової готовності, лише в процесі модернізації, а в деяких частинах і знищені взагалі, а й дав змогу встановити такі етапи інституалізації ЗСУ:
1) 1991–1994 рр. (міждержавне переміщення кадрів);
2) 1994–1997 рр. (набуття статусу без’ядерної держави);
3) 1997–2003 рр. (встановлення системи санкцій для підтримання норм і правил);
4) 2003–2014 рр. (процеси латентної дисфункції);
5) 2014 р. – наш час (відновлення дисфункції ЗС України).
Науково доведено, що злочинність на різних етапах функціонування ЗС України пов’язана з розпуском єдиної армії СРСР; неналежним здійсненням обліку взаємозалежності різних родів військ, засобів зв’язку, системи; виникненням неформальних відносин між військовослужбовцями тощо, – у зв’язку із чим названі процеси негативно позначилися на криміногенній обстановці серед військовослужбовців.
Основними рисами злочинності в ЗС України є: по-перше, кількість вчинених військовослужбовцями кримінальних правопорушень, що збігається з тенденцією динаміки злочинності в цілому по країні; по-друге, збільшення латентних кримінальних правопорушень у ЗС України, особливо після введення АТО та ООС; по-третє, неналежний соціально-правовий контроль з боку керівництва ЗС України над цим видом злочинності; по-четверте, вплив на злочинність у ЗС України детермінантів, які характеризують її за межами ЗС України.
Недостатній рівень дослідження проблем злочинності в ЗС України, обґрунтованості заходів запобігання їй у військових частинах украй негативно позначається на функціонуванні самих ЗС України та виконанні ними державних завдань. Актуальність проблеми зростає також і у зв’язку з давно назрілою необхідністю вдосконалення нормативно-правових актів, що регламентують запобігання злочинності в ЗС України. Проведений аналіз функціонування ЗС України останніми роками показав, що визначена стратегія національної безпеки й оборони не в повному науково обґрунтованому та практичному значенні забезпечує не лише відповідність сектору безпеки України, а й потребам суспільства та його безпеці, причинами чого є критичний стан матеріально-технічної бази, озброєння, військової техніки, низький рівень забезпечення та підготовки військовослужбовців для ЗС України, що в кінцевому результаті ставить під загрозу можливість виконання ними завдань оборони держави.
На підставі аналізу позицій учених та норм чинного законодавства запропоновано авторську дефініцію злочинності в Збройних Силах України.
Вивчення зарубіжного досвіду багатьох країн світу щодо запобігання злочинності серед військових показало доцільність, дієвість та необхідність використання в ЗС України науково-технічного приладу – поліграфа, який можна вважати як одним із заходів запобігання злочинності серед військових, так і засобом забезпечення дієвого зменшення проникнення в армію осіб, схильних до вчинення кримінальних правопорушень.
Дослідження стану й тенденцій вчинення кримінальних правопорушень у Збройних Силах України показало різке зростання за останні роки кількості вчинених кримінальних правопорушень, а особливо тяжких злочинів. Так, за 2020 р. кількість вчинених військових кримінальних правопорушень становила 4055 (з них 87% – тяжкі злочини), що на 14% більше порівняно з 2019 р., у якому їх кількість була 3616 (з них 82% – тяжкі злочини). Натомість щодо рівня злочинів середньої тяжкості спостерігається тенденція до зниження. Пік вчинених у ЗС України таких злочинів припав на 2014 р. (75% від загальної кількості вчинених у ЗС України злочинів). У 2015 р. цей показник становив 48%, у 2016 р. – 20,5%, у 2017 р. – 17%, у 2018 р. – 5%, у 2019 р. – 10%. У 2020 р. кількість нетяжких злочинів – 2,5%. Сплески зростання особливо тяжких злочинів, вчинених у ЗС України, спостерігались у 2016 р. (3,5%), 2017 р. (5%), 2019 р. та 2020 р. (4,5%). У 2014 р., 2015 р. та 2018 р. їх рівень не перевищував 0,5% від загальної кількості вчинених у ЗС України кримінальних правопорушень. Рівень вчинених у ЗС України злочинів невеликої тяжкості упродовж 2015 р. – І півріччя 2020 р. тримався на позначці 0,5–1%, і лише у 2014 р. цей показник був майже 9% від загальної кількості вчинених у ЗС України військових кримінальних правопорушень. За ІІ півріччя 2020 р. кримінальних проступків у ЗСУ було вчинено 7.
