Дисертація присвячена дослідженню судової дискреції, як гарантії самостійності та ефективності судової влади. Усталені стандарти демократичного, цивілізованого зразка суспільства західного зразка окреслюють умови, за яких державна влада повинна здійснюватися на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову владу. Визначальною умовою такого поділу, служить якраз запобігання узурпації державної влади, не порушуючи при цьому принципів її єдності. Основний зміст запобігаючих чинників узурпації полягає в тому, що всі три гілки влади, взаємодоповнюють одна одну, співпрацюють між собою, проте, разом з цим здійснюють функції взаємоконтролю. Одним із засадничих декретів розподілу організації діяльності державної влади в України служить забезпечення функціонування в Україні системи «стримувань та противаг», зміст якої полягає в унеможливленні зосередження влади в одних руках. Судова дискреція в свою чергу виступає одним із основоположних факторів впливу самостійності судової влади та надає суду можливість на рівних засадах існувати поряд з іншими гілками влади та зберігати реальний вплив в системі «стримувань і противаг». Інститут функціонування судової дискреції, а також похідної від неї судової правотворчості, тісно пов’язані з проблемами конституціоналізму, верховенства права, верховенства конституції, оскільки з точки зору позитивізму саме вони є беззаперечним елементом у її практичному застосуванні. Однак, чимало питань по цій темі залишаються не вирішеними. Все більшої актуальності набирають питання, що пов’язані з судовою правотворчістю, її легітимізацією та співіснуванням із законотворчістю. Удосконалення конституційних норм на основі верховенства права легітимізує позитивізм у праві та сприятиме утвердженню правової держави та гарантування прав і свобод людини. Суд, являючись суб’єктом правозастосування, провадить свою діяльність на засадничих елементах верховенства права, ідеологія якого є основою сучасного конституційного будівництва. Аналізуючи судову дискреції, як явище, що функціонує на засадах верховенства права, слід звернути увагу, що в наукових працях йдеться мова про потребу переосмислення її сутності та практичного значення в правозастосовній, та правотворчій діяльності. Судова дискреція, будучи інструментом практичного характеру, набирає ваги як важіль впливу в системі «стримувань та противаг». У даному дисертаційному дослідженні визначено поняття дискреції, досліджено зміст та класифікацію видів дискреції, серед яких судова дискреція. Розкрито конституційні засади судової дискреції, як складової функціонального елементу самостійності судової влади в Україні, та її конституційні межі. Також, визначено поняття судової дискреції та її межі. Окрім цього, досліджено питання судової правотворчості, яка є наслідком практичної реалізації судової дискреції. Зокрема, визначено поняття та види судової правотворчості в Україні (казуальна, прецедентна), проаналізовано діяльність суб’єктів такої правотворчості. На основі аналізу природи походження судової правотворчості, запропоновано практичні механізми її впровадження в правову систему України. Також, автором запропоновано визначити статус судової правотворчості, як субсидіарної. Вироблено та обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення конституційно- правового регулювання судової дискреції та судової правотворчості, як результату реалізації судової дискреції. Досліджено вплив верховенства права на здійснення судами правосуддя в Україні, через призму дискреційних повноважень суду, які реалізовані останнім на засадах верховенства права. З метою забезпечення єдності судової практики, запропоновано надавати оцінку правовідносинам виключно на предмет їх відповідності закону або Конституції України, оскільки відповідність останніх верховенству права презюмується.
Серед основних завдань, які допомогли досягнути поставленої мети, автор виділяє наступні: з’ясувати сутнісне розуміння змісту дискреції; проаналізувати передумови, засади та види судової дискреції; охарактеризувати судову дискрецію, як складову функціонального елементу самостійності судової влади в Україні; дослідити особливості судової правотворчості в України, її види та вплив на правове урегулювання.
