Дисертаційна робота присвячена діагностиці та лікуванню спондилоартриту (СпА). Середній термін від часу виникнення перших симптомів до встановлення діагнозу СпА складає 6,5 років для чоловіків та 8,8 років для жінок [1]. Причини такої затримки комплексні. Незважаючи на типові клінічні ознаки СпА, іноді встановлення діагнозу на ранньому етапі захворювання залишається досить складним навіть для кваліфікованого ревматолога, оскільки зміни традиційних лабораторних маркерів системного запалення (С-реактивного білка (СРБ) та швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ)) виявляються менше, ніж у половини хворих зі СпА і не завжди корелюють з активністю та прогнозом захворювання. Діагностично значущі рентгенологічні зміни в хребті та сакроіліальних сполученнях (СІС) виявляються пізно - лише через кілька років від початку захворювання, а магнітно-резонансна томографія (МРТ) може бути застосована не у всіх хворих і нерідко візуалізує недостатньо специфічні зміни. У зв’язку з цим перспективним і актуальним можна вважати визначення маркерів запалення кісткової тканини та осифікації, які могли б ідентифікувати СпА на початку захворювання та мали б перевагу перед стандартними лабораторними маркерами запалення (СРБ та ШОЕ) та інструментальними методами у відображенні запалення в кістках і суглобах хребта.
Cкладнощі ранньої діагностики СпА, широкий спектр клінічних проявів, недостатня ефективність оцінки активності захворювання, низька інформативність традиційних лабораторних показників, відсутність специфічних лабораторних змін та методів прогнозування відповіді на лікування спонукали до проведення цього дослідження.
Мета роботи - удосконалення діагностики та прогнозування відповіді на лікування у хворих зі СпА на основі комплексного вивчення клінічних показників, інтегральних індексів, запальних та хронічних змін в СІС за даними МРТ, традиційних та імунобіохімічних лабораторних маркерів запалення та осифікації (TGF-β1, склеростин, Dkk-1 та WNT3).
Завдання дослідження:
1. Вивчити особливості клінічних проявів, результати лабораторно-інструментальних обстежень залежно від статі та віку у хворих з аксіальною та периферичною формами СпА.
2. Провести аналіз взаємозв’язку між традиційними лабораторними маркерами запалення, індексами активності захворювання та функціонального статусу, активними та хронічними змінами в СІС за даними МРТ у хворих зі СпА.
3. Дослідити сироваткові рівні імунобіохімічних маркерів запалення та осифікації (TGF-β1, склеростин, Dkk-1 та WNT3), їх взаємозв’язок з клініко-лабораторними та МРТ-ознаками активних і хронічних змін СІС у хворих зі СпА.
4. Визначити діагностичне значення імунобіохімічних маркерів запалення та осифікації у хворих зі СпА.
5. Оцінити залежність ефективності медикаментозного лікування СпА від клінічних, лабораторно-інструментальних показників, рівня імунобіохімічних маркерів запалення.
