Дисертація присвячена вивченню морфологічних основ порушень загального ходу ембріогенезу та встановленню морфологічних змін структур печінки ембріона щура у пренатальному та ранньому постнатальному періоді онтогенезу під впливом хлориду та цитрату кадмію при ізольованому введенні та за умов корекції цитратами селену та германію. Експериментальне дослідження проведено на лабораторних щурах, введення досліджуваних чинників проводили самицям внутрішньошлунково щоденно (хронічний вплив) з першого дня до кінця вагітності. Морфологічним матеріалом дослідження були ембріони та печінки ембріонів на 13-ту і 20-ту добу гестації та 10-ти денних щурят. Застосування ембріологічних, статистичних, гістологічних, морфометричних та імуногістохімічних методів дозволило дослідити показники всіх видів ембріональної смертності та основні зміни морфогенезу ембріональної печінки при дії розчинів хлориду кадмію/цитрату кадмію у дозі 1,0 мг/кг при ізольованому введенні та при комбінованому введенні солей кадмію з цитратом германію (0,1 мг/кг), або цитратом селену (0,1мг/кг). Використання методу поліелементного аналізу з атомною емісією дозволило визначити і порівняти рівень накопичення кадмію та цинку в печінці ембріонів наприкінці ембріогенезу усіх експериментальних груп.
Морфометричні показники паренхіми печінки щурів 10-ї доби життя після впливу цитратом кадмію продемонстрували неочікуваний напрям змін у порівнянні до контролю та групи впливу хлоридом кадмію. Середній показник довжини стінки портальної часточки не мав достовірної різниці з контролем і дорівнював 308,21±16,12мкм, але діаметр центральної вени печінкової часточки збільшувався майже вдвічі (на 98,3%) і становив 83,49±3,56 мкм. Таким чином, вплив цитрату кадмію мав виражену відповідь з боку судин печінки, що розвивається. Порушувалась і будова самої печінкової часточки, а саме: більшість печінкових балок зливались і змінювали радіальний хід в структурі часточки. Паренхіма печінки була ущільнена, з великою кількістю стромальних компонентів, що мали локальне розшарування. В групах одночасного введення кадмію з цитратом селену/цитратом германію печінкові часточки не мали виразних розбіжностей в досліджуваних показниках, наближаючись до контролю.
Використання імуногістохімічних маркерів дозволило виявити вплив солей кадмію на хід таких базових гістогенетичних процесів як проліферація та васкулогенез паренхіми печінки. Як показав результат порівняння маркеру проліферації Кі67, найвищий ступінь накопичення цього маркеру визначався при впливі хлоридом кадмію, що пояснює отримані морфометричні дані. При впливі цитратом кадмію накопичення проліферативного маркеру перевищувало контроль, що пояснює компактність печінкових балок та збільшення їх товщини.
Отримано нові анатомо-експериментальні дані ступеню ембріотоксичності хлориду кадмію та цитрату кадмію, рівень їх накопичення в печінці ембріонів за умов впливу однаковими дозами при хронічній інтоксикації самиці щура. Вперше показано, що цитрат селену та цитрат германію зменшує рівень ембріотоксичності кадмію при комбінованому введенні за всіма показниками (середні показники чисельності ембріонів, загальна ембріональна смертність, доімплантаційна та післяімплантаційна смертність ембріонів) як на 13-ту добу так і на 20 добу ембріонального розвитку щура. Вперше доведено, що комбіноване введення цитратів селену та германію з кадмієм знижують рівень накопичення кадмію печінкою плоду щура на 20-ту добу ембріонального розвитку. Ступінь новизни отриманих результатів підтверджується патентом, отриманими за результатами обрахувань експериментального дослідження (патент № 140771 UA) як спосіб зниження ембріотоксичності хлориду кадмію з застосуванням детоксикаційної речовини цитрату германію, де визначена ступінь компенсаторної дії, що може стати підґрунтям для розробок препаратів з біоантагоністичними властивостями при кадмієвій інтоксикації. Експериментально виявлені біоантагоністичні властивості цитратів селену та германію відносно ембріотоксичних та гепатотоксичних властивостей кадмію. Отримані дані є підґрунтям для подальшого дослідження впливу цитратів германію та селену як речовин з біоантагоністичними властивостями по відношенню до солей кадмію та можливою розробкою фармакологічних лікувальних та профілактичних засобів, що можуть зменшувати негативний токсичний ефект солей кадмію на хід ембріогенезу та розвиток печінки людей, які мешкають у техногенно-забруднених регіонах або працюють у екологічно несприятливому середовищі. Результати впливу солей кадмію на розвиток печінки дозволяють пояснювати механізм та терміни або прогнозувати виникнення порушень гепатогенезу при проживанні вагітної жінки в зоні кадмієвої інтоксикації, якими є розвинені промислові регіони.
