Варченко О. О. Організаційно-економічні засади функціонування агропродовольчих ланцюгів в Україні

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення важливого наукового завдання щодо формування та функціонування агропродовольчих ланцюгів на принципах сталості та інноваційності. У дослідженні агропродовольчий ланцюг поставок розглядається як сукупність учасників (партнерів), які ведуть цілеорієнтовану діяльність на основі додержання вимог концепції сталого розвитку, інноваційного забезпечення усіх етапів ланцюга, зорієнтованого до ресурсоощадного виробництва з метою формування конкурентних переваг продукції, досягнення економічних інтересів кожного учасника та більш ефективного задоволення потреб кінцевих потреб споживачів. Виділено особливості функціонування агропродовольчих ланцюгів, зокрема: інтегральний підхід до створення споживчої вартості; цілеорієнтоване формування довгострокових партнерських відносин; прозорість, справедливий розподіл ризиків та вигід, взаємна співпраця; результат – ефективне задоволення потреб кінцевих споживачів; досягненню реалізації економічних інтересів кожного учасника ланцюга; мінімізація загальних витрат усього ланцюга та створення доданої вартості кожним учасником. Уточнено дефініцію категорії «додана вартість», яка характеризує відносини між господарюючими суб’єктами, що виникають у процесі виробництва і реалізації продукції. Доведено, що натуральне виробництво в сільських домогосподарствах не містить в собі внутрішніх інструментів відділення доданого продукту від необхідного (спожитого) та відшкодування спожитого основного капіталу, не дає можливості забезпечити розширене відтворення на ринкових умовах, його модернізацію, запровадження інноваційних технологій, що необхідно враховувати при розробці інструментарію державної підтримки та державних цільових програм. Виділено пріоритетні напрямами розвитку агропродовольчих ланцюгів, а саме: для найпростіших ланцюгів – розширення чисельності їхніх учасників шляхом приєднання до ланцюга поставок акторів із закінченим циклом виробництва; розширення контингенту продуцентів первинної продукції, що включилися у процеси впровадження постійно діючих процедур на принципах НАССР; створення умов до включення у ланцюги поставок ОСГ на основі розвитку сільськогосподарських кооперативів та розробки заходів з трансформації ОСГ в малі підприємницькі структури. Запропоновано наступні напрями удосконалення системи звітності про витрати і результати виробництва: зміна порядку групування інформації для її отримання по відповідних категоріях системи національних рахунків, зокрема, визначення випуску продукції методом «витрати-випуск» та витрат на виробництво продукції за економічними елементами; застосування фінансової концепції звітності, що містить інформацію про залишки, виробництво, реалізацію продукції, витрати на її виробництво за економічними елементами та фінансові результати підприємства; виділення показника доданої вартості в обліково-фінансовій звітності економічних суб’єктів окремим рядком.