Масленніков С. О. Обґрунтування використання поліпропіленової сітки для лікування вивихів ендопротеза кульшового суглоба

Лікування пацієнтів з вивихом ендопротеза кульшового суглоба є актуальною й складною проблемою сучасної ортопедії, що вимагає систематичного та глибокого вивчення. Вивих стегнового компонента ендопротеза кульшового суглоба іноді є руйнівним ускладненням, яке може серйозно вплинути на якість життя пацієнта, і сьогодні це одна з найбільш поширених проблем, яка може виникнути після тотального ендопротезування суглоба. Незважаючи на значні успіхи, досягнуті в лікуванні та запобіганні розвитку даного ускладнення, його частота залишається досить високою, що дає право вважати подальший пошук можливостей щодо вдосконалення та оптимізації методів лікування пацієнтів із вивихами стегнового компоненту ендопротеза кульшового суглоба важливим і актуальним завданням сучасної травматології та ортопедії. Метою роботи було на основі експериментально-клінічного дослідження покращити результати лікування хворих із вивихами голівки ендопротеза кульшового суглоба шляхом використання поліпропіленових сітчастих імплантатів для зміцнення задніх капсульно-зв’язкових структур кульшового суглоба. Для реалізації мети проведено експериментальне дослідження щодо оцінки відновлення рухової активності кінцівки, встановлення термінів формування рубця та визначення морфологічних особливостей перебудови капсули колінного суглоба при закритті дефекту капсули поліпропіленовою сіткою (ППС). Експериментальне дослідження було проведено на лабораторних тваринах, яких було розділено на дві групи, тваринам виконували операцію з формування дефекту капсули суглоба. Об’єктом дослідження було обрано колінний суглоб через легкий доступ до його структур та анатомічні особливості розташування різних сполучнотканинних елементів (зв’язки, сухожилля, фасція, тощо) у безпосередній близькості до капсули суглоба. Аналіз отриманих даних показав, що опорна функція і функція пересування відновлювались в межах перших 5 днів. Так, у 3 тварин експериментальної групи повне відновлення функції кінцівки спостерігали на 5 добу, що склало 12 % випадків в порівнянні з контрольною групою, де повне відновлення функції на 5 добу спостерігали у 8 % (2 тварини) випадків. Відновлення статичної функції кінцівки в контрольній групі переважало подібні показники основної групи спостереження у 2,3 раза і склало 28 % (7 тварин) порівняно з 12 % (3 тварини) основної групи. Це можна пояснити менш вираженим больовим синдромом у тварин контрольної групи через меншу травматичність операції в порівнянні з імплантацією ППС.