Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретико-методичних основ та практичних рекомендацій з удосконалення державної політики забезпечення фінансової безпеки держави шляхом протидії ухиленню від сплати податків з використанням офшорних юрисдикцій.
Об’єктом дослідження є процеси забезпечення фінансової безпеки держави у сфері протидії ухиленню від сплати податків з використанням офшорних юрисдикцій, а предметом – теоретико-методичні засади та науково-практичні рекомендації з визначення пріоритетів, інструментів та засобів державної політики забезпечення фінансової безпеки держави шляхом протидії ухиленню від сплати податків з використанням офшорних юрисдикцій.
У дисертації вперше обґрунтовано теоретико-методичні засади впливу ухилення від сплати податків із використанням офшорних юрисдикцій на фінансову безпеку держави, який представлено структурою та переліком ризиків і загроз фінансовій безпеці держави за такими складовими, як бюджетна, боргова, банківська, грошово-кредитна, валютна та безпека небанківського фінансового сектору.
Визначені теоретико-методичні основи використання офшорних зон для ухилення від сплати податків, зокрема розширено перелік ідентифікаційних характеристик офшоризації (до оптимізації податкового навантаження додано фінансову таємницю, застосування прецедентного права, спрощену та швидку процедуру реєстрації компаній та емісій цінних паперів, ухилення від валютного та банківського регулювання, фінансового моніторингу, уникнення обмежень щодо торгівлі за допомогою використання юрисдикцій-буферів), а також визначено їх дуальний вплив на фінансову безпеку держави.
Удосконалено науково-методичний інструментарій протидії ухиленню від сплати податків із застосуванням офшорних юрисдикцій, який передбачає формування управлінської системи деофшоризації економіки з елементами: суб’єктно-інституційне забезпечення, принципи, прямі та непрямі методи регулювання, механізми, адміністративні та економічні інструменти, взаємодія яких забезпечує реалізацію функцій, орієнтованих на спільний результат – зміцнення фінансової безпеки держави.
Розроблено методичний підхід до ідентифікації ризиків та загроз фінансовій безпеці держави у сфері ухилення від сплати податків з використанням офшорних юрисдикцій, що відрізняється введенням нової класифікаційної ознаки – сфери політики деофшоризації та дозволяє ідентифікувати низку загроз безпеки, пов’язаних з спрощеним режимом оподаткування, електронним адмініструванням податків, трансфертним ціноутворенням, міжнародними угодами та стандартами з уникнення подвійного оподаткування, розмиванням податкової бази, обміном інформацією, адмініструванням іноземних рахунків.
Обґрунтовано методичний підхід до оцінювання середовища використання офшорних юрисдикцій для ухилення від сплати податків, а саме розроблено авторську методику оцінювання податкової привабливості країн (за параметрами: податкове навантаження, зручність розрахунків, якість управління податковою системою, темпи економічного зростання, оплата праці, рівень корупції та макроекономічна стабільність країни), яка дозволяє ідентифікувати податкові «гавані» та офшорні зони, сфери, що потребують державного регулювання, здійснювати порівняння з податковою привабливістю України.
Запропоновано підхід до стратегування державної політики протидії ухиленню від сплати податків з використанням офшорних зон за рахунок узгодження генеральної мети – зміцнення фінансової безпеки держави з її складовими за напрямами посилення фінансової безпеки, стратегічними завданнями і пріоритетами державної політики деофшоризації економіки, що дозволяє підвищити статус проблеми протидії офшоризації та реалізувати політику в цьому напрямі в межах забезпечення економічної безпеки держави та зокрема її ключової компоненти – фінансової безпеки.
Набули подальшого розвитку науково-прикладні положення формування інституціонального забезпечення державної політики деофшоризації економіки, які відрізняються принциповим підходом, в основі якого – ідентифікація та реалізація інтеграційного потенціалу інституціонального середовища деофшоризації національної економіки на засадах його повної конвергенції провідним міжнародним практикам.
Розроблено фіскально-економічний інструментарій державної політики деофшоризації економіки. Обґрунтовано систему поєднаних між собою (за для забезпечення системної дії функцій заборони та мотивації) інструментів податкового контролю (санкції, зниження фіскального тиску, посилений моніторинг, стабілізація податкової політики) та економічного стимулювання (реєстри офшорних зон, прозорість фінансової діяльності, модернізація системи оподаткування та фіскальних відносин) економічних агентів до недопущення використання схем ухилення від сплати податків із застосуванням офшорних юрисдикцій
