Дисертація присвячена теоретико-правовому дослідженню наукових позицій, ідей та підходів до визначення правового регулювання науково-технічної інформації як об’єкта цивільних правовідносин, адаптації європейського законодавства у сфері інформаційного права та права інтелектуальної власності до національних нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини, котрі виникають з приводу науково-технічної інформації. Також у роботі розглядається поняття та специфічні особливості науково-технічної інформації, її співвідношення з суміжними об’єктами цивільного права, а також види науково-технічної інформації.
У дисертації на підставі аналізу наукових напрацювань вказується на комплексний характер науково-технічної інформації як об’єкта цивільних правовідносин, у зв’язку з чим за різних умов науково-технічна інформація може регулюватися нормами різних галузей права, з пріоритетністю застосування приватноправового інструментарію.
Імплементація в національну правову площину положень європейського законодавства в частині НТІ стосується таких напрямків як: 1) оцифрування результатів науково-технічної діяльності, що перейшли у суспільне надбання; 2) відтворення і трансляція результатів творчої та науково-технічної діяльності за допомогою технічних засобів з метою публічної презентації.
У роботі визначено специфічні ознаки науково-технічної інформації, серед яких: 1) це відомості, отримані в результаті окремих сфер діяльності – науки та техніки; 2) перебуває у відкритому доступі, за загальним правилом, з можливістю в окремих випадках бути в обмеженому чи закритому доступі; 3) регулюється та охороняється нормами цивільного права за умови її об’єктивізації; 4) при наявності у ній ознак об’єкта права інтелектуальної власності на неї поширюються норми законодавства у сфері інтелектуальної власності. Виходячи з цих ознак, виведено визначення науково-технічної інформації як відомостей та/або даних про вітчизняні чи зарубіжні досягнення науки, техніки і виробництва, одержані в ході науково-технічної, науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та іншої діяльності, які можуть бути збережені на будь-яких носіях інформації і, набувши матеріального виразу чи електронної форми, мають здатність набувати ознак об’єкта майнових та/або зобов’язальних відносин, або об’єкта права інтелектуальної власності, відповідаючи при цьому ознакам новизни, оригінальності і творчого характеру.
