Максимців М. Л. Ефективність нових методів діагностики і прогнозування розвитку та прогресування діабетичної ретинопатії при цукровому діабеті 2 типу

Дисертація присвячена теоретичному узагальненню та вирішенню актуальної наукової задачі – вдосконаленню діагностики та прогнозування розвитку діабетичної ретинопатії (ДР) у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу на підставі аналізу індивідуальних механізмів регуляції тромбоцитарної ланки гемостазу. Вперше встановлено, що при ДР у пацієнтів неоднозначно змінюється відповідь Тц на агоністи адреналін, колаген, ангіотензин 2, ФАТ і АДФ, яка обумовлена наявністю різних кластерів функціональної активності рецепторів. Даний феномен пов’язаний із індивідуальною реактивністю організму та проявляється різним впливом гуморальних патогенетичних чинників ЦД на внутрішньоклітинні сигнальні системи Тц, які асоційовані з GPVI-рецепторами до колагену, α2-адрено- і АТ1-рецепторами, пуриновими (Р2Y1 P2Y12) і ФАТ-рецепторами. Доведена взаємодія патогенетичних чинників ЦД 2 типу (експресії колагену і адреналіну) в модуляції функції Тц, що дозволяє конкретизувати індукцію тромбоґенезу та порушення мікроциркуляції сітківки ока у хворих із ДР. Вперше у пацієнтів із непроліферативною ДР виявлено протромбогенний (гіперадренореактивний) фенотип тромбоцитів, який може створювати умови для прогресування захворювання при дії колагену, ангіотензину-2 і ФАТ. У пацієнтів із проліферативною ДР вперше доведено, що прогресування геморагій, розвиток запалення і неоваскуляризація відбуваються за участю протромбогенного (гіперангіотензинового) фенотипу Тц, який характеризується високою реакцією на АДФ і ФАТ. Вперше розроблені та впроваджені в практику нейромережеві моделі прогнозування стадій ДР. Лінійна модель прогнозування стадій ДР заснована на аналізі двох факторних ознак – агрегації Тц, індукованої колагеном і АДФ. Прогнозування стадії ДР в двофакторній лінійній нейромережовій моделі ґрунтувалося на АТц індукованій АДФ і колагеном in vitro, тобто аналізі проагрегантного статусу Тц. З 99 випадків прогнозування помилки допущені стосовно 18 пацієнтів, точність прогнозу склала 81,8% (95% ВІ 73,5%-88,8%). Виявлена індивідуальна реактивність тромбоцитів стосовно впливу патогенетичних факторів ЦД (експозиції колагену, активації симпато-адреналової і ренін-ангіотензинової систем, аутокринної стимуляції тромбоцитів і розвитку запалення) обґрунтовує необхідність розробки моделей прогнозування стадій ДР. Для визначення провідних детермінант розвитку стадій ДР проведено статистичний аналіз з використанням методів побудови багатофакторних нейромережевих та логістичних регресійних моделей.