Дисертаційна робота присвячена покращенню лікування постраждалих з травматичними ушкодженнями артерій (ТУА) шляхом вивчення і врахування особливостей етіології, патоґенезу, клінічного перебігу, патоморфологічних змін в судинах, діагностики та лікування пацієнтів широкого вікового діапазону (від немовлят до осіб похилого віку). В основу роботи покладений аналіз результатів обстеження та лікування 222 постраждалих з ТУА, віком від 9 днів до 84 р., медіана 32,0 р., квартилі віку (21 р.; 71р.). Для аналізу вікових аспектів ТУА обрано класифікацію віку за V. Quinn (1994). Згідно класифікації віку за V. Quinn (1994), постраждалих поділено на сім груп: І (немовлята, ≤2 р., n=9, 4,05%), ІІ (раннє дитинство, 3-6 р., n=2, 0,9%), ІІІ (дитинство, 7-12 р., n=9, 4,05%), IV (підлітковий вік, 13-18 р., n=25, 11,3%), V (молодий вік, 19-40 р., n=108, 48,6%), VI (зрілий вік, 41-65 р., n=55, 24,8%), VII (похилий вік, ≥66 р., n=14, 6,3%). Причини ушкоджень відрізнялись між різними віковими групами (р<0,01), однак розподіл поранень і тупих травм (р=0,6), а також поширеність різних видів ТУА серед постраждалих різного віку була однаковою (р=0,6). Клінічна діагностика без застосування інструментальних методів менш часто застосована у підлітків (p<0,01) і частіше – у дорослій молоді (p<0,01). Абсолютні і відносні симптоми ТУА спостерігались з однаковою частотою у дітей та дорослих (р=0,5). Для підлітків і дорослих спостережено збільшення застосування УЗД від 25,1±4,0% протягом попередніх десятиліть (1992-2000, 2001-2010 р.р.) до 68,0±4,0% протягом останнього десятиліття (2011-2019 р.р.) (p<0,05). На противагу цьому, при підозрі на ТУА в дітей молодшого віку, лікарі звертались до УЗД однаково часто (68,2±9,9%) як протягом попередніх, так і протягом останнього десятиліття госпіталізації (р=0,5). В контексті поширеного застосування УЗД для оцінки артеріального кровоплину, запропонована методика УЗ-визначення об’ємного артеріального кровоплину кінцівки після ТУА. Розроблена методика дозволили кількісно продемонструвати ступінь зниження артеріального кровозабезпечення, у порівнянні з неушкодженою кінцівкою, як у пацієнтів дитячого, так і дорослого віку. Катетеризаційну ангіографію і некатетеризаційну ангіографію застосовано однаково часто серед дітей та дорослих (р=0,2). Вікова категорія, до якої належав постраждалий, впливала на рішення лікарів обрати спосіб лікування. Цей висновок отриманий порівняльним аналізом (р<0,01) і підтверджений регресійним аналізом. Відмінності у лікуванні стосувались дітей І і ІІ груп, яких найчастіше лікували консервативно – у 88,9±10,5% (р<0,01) і 50,0% (95% ДІ 0,9-99,2%) (р<0,01) відповідно. Частки різних операцій (лігування, пластика, анастомоз кінець-в-кінець і протезування) між постраждалими різних груп не відрізнялись (р=0,07). Для протезування артерій застосували венозні протези у 92,3±3,2% і синтетичні у 7,4±3,2% оперованих цією методикою дітей і дорослих (р=0,7). Безпосередні ускладнення після лікування виявлено у 11,7±2,2% пацієнтів. Згідно порівняльного і регресійного аналізів, з-поміж розглянутих факторів (категорія віку, механізм і етіологія травми, топографія, вид ТУА, тривалість хвороби, декада госпіталізації, догоспітальні помилки, вид лікування і атеросклероз) вікова категорія не підвищувала ризик ускладнень (р=0,5).
