В дисертаційній роботі вирішено важливе науково-практичне завдання, яке полягає у підвищенні ефективності виявлення сторожових лімфовузлів передміхурової залози за рахунок використання методу флуоресцентної інтраопераційної візуалізації з послідуючим встановленням їх ролі в діагностиці лімфатичних метастазів раку простати, що дозволяє оптимізувати об’єм тазової лімфаденектомії за умов радикальної простатектомії та є передумовою вдосконалення технологій ведення онкоурологічних хворих в клініці.
Робота ґрунтується на вивченні, аналізі та оцінці результатів обстеження, лікування та динамічного спостереження 436 хворих на рак передміхурової залози. Дослідження містило два напрямки – ретроспективний і проспективний. Ретроспективне дослідження діагностичної ефективності обмеженої тазової лімфаденектомії і профілю її ускладнень виконано у 377 пацієнтів. До проспективної частини дослідження включено 57 хворих на рак передміхурової залози, прооперованих у період з 2018 по 2020 рік в об’ємі радикальної простатектомії з розширеною або обмеженою тазовою лімфодисекцією, в тому числі – із застосуванням методики виявлення та видалення сторожового лімфатичного вузла в 33 випадках (група дослідження).
Аналіз результатів радикальної простатектоміі з ТЛАЕ за обмеженим протоколом у 377 хворих на рак передміхурової залози показав, що у 32 (8,5 %) пацієнтів виявлялося метастатичне ураження лімфатичних вузлів, з яких 28 (87,5 %) відносились до групи високого, а 4 (12,5 %) – помірного ризику. У групі пацієнтів низького ризику метастатичного ураження лімфатичних вузлів не спостерігалося.
Встановлено, що найбільш частим ускладненням лімфодисекції (18,3%) при позаочеревинному доступі було лімфоцеле. Наявність сполучення навколоміхурового простору з черевною порожниною є чинником, що знижував ризик розвитку лімфоцеле. Проведено оцінку прогностичної ефективності обмеженої лімфаденектомії, яка має більш сприятливий профіль ускладнень у порівнянні з розширеною.
На основі ROC-аналізу показано статистично значиму прогностичну здатність визначення рівня простатоспецифічного антигена для прогнозування ймовірності метастазування в регіонарні лімфовузли з оптимальною точкою відсікання (ПСА>18,4 нг/мл при чутливості Se=61,54 % та специфічності Sр=69,18 %). Отримані дані свідчать, що за наявності рівня загального ПСА вище 18,4 нг/мл діагностична ефективність обмеженої ТЛАЕ підвищується.
В експериментальній частині розроблено модель для вивчення особливостей кровообігу і лімфообігу передміхурової залози, зокрема, верифікації сторожового лімфатичного вузла. За умов моделювання запального процесу в простаті індоціанін зелений розповсюджувався з швидкістю 0,38±0,08 см/хв, що може свідчити про посилення лімфовідтоку при запаленні. Отже, наявність супутнього запального процесу сприяє підвищенню швидкості лімфовідтоку, що слід враховувати при плануванні оперативних втручань при розрахунку часу видалення сторожових лімфатичних вузлів.
З метою визначення ролі сторожових лімфатичних вузлів, а також стандартизації технології їх верифікації проведено проспективне дослідження 57 чоловіків у віці від 49 до 78 років, які отримували лікування в об’ємі радикальної простатектомії з розширеною або обмеженою тазовою лімфодисекцією.
Встановлено, що сторожові лімфатичні вузли найчастіше (85%) розташовувалися в області біфуркації загальної клубової артерії з незначними варіаціями (1-1,5 см) в медіальному і латеральному напрямку. В 6% випадків сторожові вузли виявлялися в ділянці затульної ямки, а 9% – вище зовнішньої клубової артерії на 1 см краніальніше її біфуркації. Кількість СЛВ коливалась від 1 до 4 з кожної сторони (1,70±0,17 та 1,33±0,14 справа і зліва відповідно).
Серед досліджених пацієнтів метастазування в реґіонарні лімфатичні вузли спостерігали у 7 (12%) хворих з pT3-T4 стадією розвитку пухлини. Встановлено, що наявність метастатичного ураження СЛВ достовірно асоціювалась з Т-стадією процесу (r=0,45, р=0,009), загальною сумою балів за шкалою Глісона (r=0,42, р=0,016), рівнем ПСА до оперативного втручання (r=0,44, р=0,010) і, відповідно, з високим ризиком раку ПЗ за критеріями D’Amico (r=0,39, р=0,024).
Ранжування за показником інформативності Кульбака (І) показало, що чільні позиції серед показників, що визначають ймовірність ризику метастатичного ураження сторожових лімфатичних вузлів, посідають: наявність лімфаденопатії (І=3,37), рівні передопераційного ПСА понад 19 нг/мл і кількість позитивних результатів біопсії понад 5 (І=1,88). Отримані критерії можна використовувати як класифікатори під час ухвалення рішення про схильність пацієнта до ризику метастазування у реґіонарні лімфатичні вузли та обґрунтування показань до вибору об’єму оперативного втручання на індивідуальному рівні.
