У дисертації на підставі аналізу законодавства, статистичної інформації і праць вітчизняних і зарубіжних економістів поглиблено теоретико-методологічні засади фінансової політики розвитку агропромислового комплексу України та розроблено практичні рекомендації щодо підвищення ефективності її формування та реалізації в сучасних економічних умовах. Сформульовано авторське тлумачення таких понять: 1) фінансова політика розвитку агропромислового комплексу – діяльність, що здійснюється урядом України в сільському, водному господарстві та мисливстві, галузях, які виробляють засоби виробництва та обслуговують агропромисловий сектор економіки, галузях зі збереження, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції і передбачає заходи розподільчого та перерозподільного характеру з метою забезпечення сталого розвитку агропромислового виробництва; 2) агропромисловий комплекс – сукупність галузей економіки, які об’єднані в економічну підсистему, котра забезпечує матеріально-технічне забезпечення і обслуговування виробництва сільськогосподарської продукції, безпосередній її виробничий процес, а також її переробку та рух до кінцевого споживача; 3) розвиток агропромислового комплексу – сукупність якісних змін, які формують його новий стан, який сприяє економічному зростанню, що проявляється в підвищенні виробництва агропромислової продукції, сплаті податкових платежів до Державного бюджету України та внесків до інших централізованих фондів грошових ресурсів держави; 4) державна підтримка агропромислового сектору економіки – сукупність прямих і непрямих державних заходів щодо матеріального і фінансового забезпечення діяльності агропромислових суб’єктів господарювання з метою підтримання сталого розвитку їхнього виробництва; 5) бюджетне фінансування агропромислової сфери економіки – сукупність бюджетних програм щодо фінансового забезпечення її господарських структур з метою компенсації частини їхніх витрат на випуск продукції та підтримки їхньої фінансової стійкості; 6) податкове регулювання розвитку агропромислових галузей економіки – сукупність державних заходів щодо коригування системи оподаткування з метою забезпечення сталого розвитку агропромислових підприємств. Завдяки проведеним розрахункам за кореляційно-регресійним аналізом з’ясовано, що фінансова підтримка агропромислового комплексу не впливає на фінансові показники діяльності його суб’єктів господарювання і тому вона є неефективною. Обсяг коштів, який не сплачується до Державного бюджету України внаслідок застосування механізму справляння податку на додану вартість значно впливає на обсяг виробництва і реалізації продукції, фінансові результати до оподаткування і на чистий прибуток та невеликою мірою здійснює вплив на сплату до бюджету податку на прибуток і податку на додану вартість. Встановлено, що сільськогосподарські підприємства і фермерські господарства мають потребу державної підтримки для розведення птиці, кіз, овець, великої рогатої худоби на м’ясо та для виробництва вовни. Представлено напрями вдосконалення механізму фінансової політики розвитку агропромислового комплексу, які в основному полягають в застосуванні пільгової ставки податку на додану вартість в розмірі 15 % при умові залучення суб’єктами господарювання в їхню діяльність капітальних інвестицій обсягом не менш 5 млн грн. Покращено управління фінансовими ресурсами державних сільськогосподарських підприємств, які враховують їхні фінансово-господарські результати діяльності. Розроблено два варіанти стратегії фінансової політики розвитку агропромислового комплексу. Перший варіант стратегії полягає в збільшенні фінансової і податкової підтримки агропромислових суб’єктів господарювання за умови збільшення ними витрат на виробництво продукції в межах наявних їхніх основних засобів, а за другим варіантом стратегії держава проводить бюджету і податкову підтримку агропромислових підприємств за умови залучення ними в їхню діяльність певного обсягу капітальних інвестицій.
