У дисертаційній роботі вирішено наукове завдання, що полягає в обґрунтуванні теоретичних засад та розробленні практичних рекомендацій щодо удосконалення публічного управління земельними ресурсами територіальних громад. Запропоновано концепт системи управління земельними ресурсами територіальної громади, який містить модернізовану організаційно-функціональну структуру керуючої підсистеми (введення районної префектури з контрольно-наглядовими та координаційними повноваженнями та залучення жителів громади до процесу прийняття рішень щодо управління земельними ресурсами), що дасть змогу збалансувати поділ функцій щодо управління земельними ресурсами на місцевому рівні, знизити корупційні ризики, покращити якість надання відповідних адміністративних послуг, забезпечити публічність управління у цій сфері суспільних відносин. В рамках запропонованого концепту розроблено модель взаємодії суб’єктів публічного управління земельними ресурсами територіальних громад.
В процесі дослідження удосконалено підхід до систематизації складу земельних ресурсів територіальних громад на основі визначення правового статусу та форми власності земель: вузький – фактичний та широкий – територіальний. Відповідно до вузького підходу, до земель територіальних громад віднесено лише сукупність земельних ділянок комунальної власності з визначеним правовим статусом, відповідно до яких органи місцевого самоврядування приймають рішення в межах наданих їм повноважень.
Проведено науковий міждисциплінарний аналіз (право, економіка, геодезія, екологія, державне управління) поняття «земельні ресурси» як об’єкту публічного управління та виокремлено особливості земельних ресурсів територіальної громади як основи розвитку місцевої економіки, наповнення бюджету, підвищення рівня інвестиційної привабливості, ведення господарської діяльності.
В роботі обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення нормативно-правового забезпечення публічного управління земельними ресурсами територіальних громад на основі історичного аналізу законодавчої бази та узагальнення зарубіжного досвіду у сфері землевпорядкування та ведення інформаційно-кадастрових систем, що полягає у відкритті доступу до суміжних з державним геокадастром реєстрів.
Дістав подальшого розвитку понятійно-категорійний апарат публічного управління та адміністрування шляхом формулювання авторських визначень понять «межі територіальної громади», «земельні ресурси громади», «адміністративно-територіальна одиниця базового рівня», «управління земельними ресурсами громади»: «межі територіальної громади» – умовна замкнена лінія на поверхні землі, що була визначена на місцевості і внесена до державного геокадастру, яка відокремлює адміністративно-територіальну одиницю базового рівня від інших та проходить по зовнішній межі населених пунктів, що увійшли до складу громади; «земельні ресурси громади» – обмежена територіально сукупність земельних ділянок різної форми власності (комунальна, державна, приватна), різного цільового призначення, розпорядження якими входить до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ та їх виконавчих органів; «адміністративно-територіальна одиниця базового рівня» – частина території України, що є основою для функціонування територіальної громади і на яку розповсюджується юрисдикція її органів місцевого самоврядування; має свої межі та є територіальної основою для організації влади в Україні.
В рамках дослідження підходів до складу земельних ресурсів територіальних громад сформульовано авторське уніфіковане визначення поняття «управління земельними ресурсами територіальної громади» як комплексу дій активного суб’єкта публічного управління, спрямованих на об’єкт, який повинен мати організований характер та бути спрямованим на досягнення певної мети: раціонального землекористування, якісного проведення землевпорядних робіт та інвентаризації земель, залучення інвестицій та моніторинг сплати земельних податків, проведення грамотної екологічної політики в межах громади.
Якщо йдеться про користування землею, то відповідно до норм Закону України «Про благоустрій населених пунктів» мешканцям громади надається право користуватись об’єктами благоустрою населених пунктів, до яких законом віднесені території загального користування. Виходячи з основних функцій управління (планування, організація, мотивація і контроль), зазначено, що стосовно безпосередньої участі громади в публічному управлінні землями комунальної власності, чинним законодавством визначено участь громади лише у формі контролю.
