У роботі систематизовано основні наукові концепції, висвітлено особливості формування та обґрунтовано методичні основи дослідження
сільського зеленого туризму в системі економічного розвитку сільських територій України. У процесі опрацювання основних наукових концепцій проблематики дослідження уточнено сутність та зміст сільського зеленого туризму, що дозволило обґрунтовано довести його відмінності від екологічного та агротуризму. Узагальнено концептуальне розуміння сільського зеленого туризму з формулюванням його дефініції як виду туризму, сфери підприємницької діяльності, зайнятості (як правило, сільського населення) і гостинності, що передбачає надання туристичних послуг, пов’язаних з задоволенням потреб рекреації, відпочинку, пізнання, розвитку і виховання з відповідністю цілям сталості та відображенням на процесах економічного розвитку сільських територій. Розвиток сільського зеленого туризму забезпечує активізація економічної діяльності його суб’єктів, що передбачає офіційну чи нелегальну комерційну діяльність з пропозицією послуг рекреації, відпочинку, пізнання, розвитку, виховання та супроводжується конкуренцією з іншими суб’єктами туристичного ринку. Систематизовано послуги сільського зеленого туризму з розподілом щодо різних потреб фактичних та потенційних споживачів.
Охарактеризовано інфраструктурне забезпечення сфери, яке формують: агро-, екоготелі; пансіонати, санаторії; приватні садиби (оселі); агро-, екоферми; кемпінги, глемпінги, стоянки; наметові табори; скансени; сільськогосподарські і народні музеї. Організаційними способами задоволення потреб у сільському зеленому туризмі можуть бути: індивідуальний відпочинок сім’ї чи особи; семінари, реколекції, злети; толоки; фестивалі; ярмарки, виставки; походи, експедиції, мандрівки, екскурсії, дегустації та ін. Обґрунтовано актуальність екологічного розвитку сільського зеленого туризму в Україні. Встановлені засадничі принципи та напрямки мотивації
господарювання в сфері екологічного туризму. Доведено, що розвиток екологічного туризму в Україні має здійснюватись на засадах територіальної концентрації, посилення повноважень місцевих органів державної влади та з застосуванням програмно-цільового підходу задля залучення сільського населення до бізнес-проектів екологічного туризму. Обґрунтовано законодавчі ініціативи щодо екологічної спеціалізації сільського зеленого туризму, що охоплюють концептуально-стратегічні, нормотворчі і програмно-цільові положення. Аргументовано доведена необхідність впровадження екосистемного підходу у реалізацію обласних і локальних програм соціальноекономічного розвитку комплексу заходів галузевої політики з стратегічним посиленням екологічного пріоритету господарювання. Запропоновано в стимулюванні екологічного туризму визначати законодавчу вертикаль з безумовністю загальнонаціональних пріоритетів та специфікацією можливостей їх виконання на регіональному і локальному рівнях. Зазначено
на необхідності розробки взірцевих проектів екологічного туризму, в зв’язку з чим наведено авторські приклади для Запорізької області.
Запропоновано оптимізаційну модель туристичної діяльності в сфері сільського зеленого туризму, апробація якої дає змогу обґрунтувати
ефективність реалізації бізнес-ідеї створення сільської зеленої садиби або шляхів розвитку вже існуючої садиби з врахуванням обмежень щодо кількості туристів, екскурсантів, інших відвідувачів, додаткових витрат на залучення кожного додаткового споживача послуг сільської садиби.
