За результатами проведеного аналізу міжнародного досвіду надання допомоги хворим на догоспітальному етапі можна стверджувати, що в розвинених країнах світу, зокрема Великобританії, Німеччини, Італії, Ізраїлі, Іспанії, США, Швейцарії, Швеції, Франції, створені й успішно функціонують системи надання екстреної медичної допомоги (ЕМД) пацієнтам, засновані на державних, волонтерських, приватних формах діяльності та двох основних тактиках: «scoop and run», що передбачає надання мінімального обсягу медичної допомоги на місці і максимальну швидкість доставки пацієнта в профільний лікувальний заклад, або «stay and stabilize», що ґрунтується на максимальній стабілізації стану пацієнта перед початком транспортування.
У результаті вивчення джерел наукової літератури встановлено, що ГКС, а саме – нестабільна стенокардія (НС) та інфаркт міокарда (ІМ) мають спільний анатомічний субстрат. Проведені протягом останніх десятирічь патологоанатомічні, ангіоскопічні та біологічні дослідження довели, що НС та ІМ характеризуються різними клінічними проявами, але мають однаковий патофізіологічний механізм: розрив атеросклеротичної бляшки або її ерозію з різним ступенем тромбозу чи емболії.
За результатами вивчення джерел наукової літератури визначено основний підхід до патогенетичного лікування пацієнтів з ІМ, який включає початкову симптоматичну терапію (антитромбоцитарну, антикоагулянтну, антиішемічну) та подальше проведення тромболізису при STEMI, а у випадку NSTEMI –стентування або аортокоронарне шунтування.
Проведений порівняльний аналіз світових тактик лікування хворих з ГКС, які узгоджуються з вітчизняними підходами до лікування досліджуваної категорії хворих, дозволив виявити ряд недоліків, зокрема: пізнє звернення за медичною допомогою на догоспітальному етапі, низьку частоту реперфузійної терапії та низький рівень просвітницької роботи серед пацієнтів.
Встановлено, що мінімізація затримки із початком лікування, пов’язаної з організаційними та діагностичними заходами, у пацієнтів з ознаками ГКС на догоспітальному етапі дозволяє зменшити смертність та інвалідність внаслідок цього захворювання.
Здійснені дослідження щодо епідеміологічної ситуації дозволяють стверджувати, що у структурі смертності населення України від хвороб системи кровообігу (ХСК) одну із провідних позицій займають ішемічна хвороба серця та ІМ, частка яких становить відповідно 69,6% та 2,4%.
За результатами проведеного аналізу смертності внаслідок ІМ серед населення у розрізі регіонів України з’ясовано, що упродовж 2014-2018 рр. найвищі значення цього показника зареєстровано в Південно-Східному регіоні. За результатами ранжування регіонів України можна стверджувати, що найбільшу їх кількість (55% від загальної кількості) представлено у групах високого й середнього ризику смертності внаслідок ІМ серед населення. Значні коливання смертності від ІМ серед населення між регіонами свідчать про пряму залежність від несприятливої екологічної ситуації.
За результатами проведеного аналізу статистичних даних щодо захворюваності на ІМ серед населення Харківської області можна стверджувати, що за 2016–2020 рр. спостерігається незначне зменшення зазначеного показника (14,1 випадків на 100 тис. населення).
Результати проведеного аналізу динаміки показників діяльності служби ЕМД Харківської області дозволяють стверджувати, що актуальною кадровою проблемою служби ЕМД, викликаною вкрай низькою матеріальною мотивацією, постає дефіцит немедичних працівників – водіїв бригад Е(Ш)МД та молодших медичних сестер, укомплектованість яких у 2017 р. склала 71,0% та 73,7% відповідно.
Встановлено, що середньодобова кількість обслугованих осіб бригадами Е(Ш)МД за останні 5 років збільшилася на 44,8% й у 2017 р. у середньому становила 12,6 проти 8,7 у 2013 р. При цьому найвищий рівень навантаження припадає на лікарську загальнопрофільну бригаду і становить 16,9 викликів.
На підставі результатів аналізу стану надання ЕМД встановлено, що у структурі виконаних викликів бригад інтенсивної терапії кількість звернень населення з приводу ІМ становило 1473, з яких 1284 хворих були госпіталізовані. Водночас спостерігається й позитивна тенденція до збільшення кількості проведених успішних реанімацій на догоспітальному етапі. Так, у 2017 р. кількість успішних реанімації збільшилась на 29% відносно результатів 2016 р.
Виявлено головні проблеми в організації надання ЕМД населенню, серед яких: недосконалість законодавчої бази; значна частка навантаження на догoспітальному етапі пов’язана з наданням допомоги хронічним хворим та перевезенням пацієнтів до ЛПЗ і травмпунктів; націленість персоналу ЕМД на можливість лікування пацієнтів на дому; значна кількість автомобілів із граничним терміном експлуатації; висока плинність медичних кадрів системи ЕМД; неефективна система тарифікації й оплати праці співробітників служби ЕМД; недостатнє науково-методичне забезпечення ЕМД.
