Стрельнікова В. А. Підвищення ефективності електромагнітних технологій ремонту автомобільного транспорту

Дисертація присвячена подальшому розвитку прогресивних технологій ремонту автомобільного транспорту, від елементної бази агрегатів до кузовних панелей, за допомогою використання енергії електромагнітних полів, зокрема, підвищенню інтенсивності впливу на металеві ділянки завдяки введенню до конструкції інструментів ремонту феромагнітних сердечників, а також впровадження магнітно-імпульсного притягання із «прямим пропусканням струму» через об’єкт обробки. У дисертаційній роботі проведений аналіз технології індукційного нагріву та інструментів для її реалізації, який дозволяє вказати на реальну можливість збільшити амплітуди вихрових струмів і швидкість виконання виробничої операції при незмінному рівні енергоспоживання за рахунок введення додаткових феромагнітних сердечників до конструкції інструментів. Фізично, це рішення дозволяє знизити розсіювання збуджуваних електромагнітних полів і сконцентрувати їх локальну спрямованість в задану область оброблюваного металу. Аналітичний висновок про дієвість конструкції інструменту із феромагнітним сердечником, визначення коефіцієнту пропорційності між максимумами густини збуджуючого та індукованого струмів, величина якого визначає трансформацію енергії у досліджуваній системі «індуктор – оброблюваний метал», а також відповідні експериментальні дослідження свідчать про досягнення поставленої мети дисертаційної роботи. Аналіз магнітно-імпульсних методів силового впливу, заснованих на притяганні заданих ділянок листових металів, показав затребуваність електромагнітних технологій відновлення транспортних засобів і необхідність їх подальшого розвитку за рахунок впровадження розробок нових конструкцій інструментів. Аналіз дієвості інструментів безконтактного магнітно-імпульсного притягання, заснованих на прояві магнітних властивостей оброблюваних металів або на силовій взаємодії індукованих струмів, показав необхідність створення нових інструментів, де притягання можна здійснити за рахунок «прямого пропускання струму» через задану ділянку листового металу.