Масляк М. І. Інноваційні трансформації публічного управління: культурно-освітній аспект.

English version

Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії

Державний реєстраційний номер

0822U100283

Здобувач

Спеціальність

  • 281 - Публічне управління та адміністрування

11-01-2022

Спеціалізована вчена рада

ДФ 64.055.028

Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця

Анотація

Дисертаційне дослідження присвячене вирішенню важливого науково-практичного завдання визначення культурно-освітніх характеристик інноваційних трансформацій публічного управління та розроблення рекомендацій з їх практичного впровадження. Аналіз наукових літературних джерел щодо інноваційних трансформацій публічного управління та систематизація нормативно-правових документів, які регламентують питання професійного навчання державних службовців та посадових осіб місцевого управління й самоврядування, дозволили окреслити прогалини й слабкі місця у регламентуючій підсистемі реформ публічної влади, сформулювати гіпотезу наукового дослідження щодо необхідності впровадження культурно-освітніх аспектів у процеси реформаційних змін публічної влади. Доведено, що для того, щоб публічне управління змогло виконати свої функції щодо стратегічних орієнтацій українського суспільства, воно має зазнати якісних змін, в основі яких мають бути нові вектори інноваційного розвитку. З одного боку, впровадження інновацій у публічній владі має відповідати основним принципам соціальної модернізації та орієнтуватися на створення умов для самоактуалізації суспільства. З іншого боку, інноваційний розвиток має забезпечувати ефективність діяльності органів державної влади, переорієнтовуючи їх на потреби суспільства і громадян. За результатами дослідження запропоновано удосконалити перспективну 4-х векторну модель організаційної культури державної служби України, яка, на відміну від існуючих, включає: 1) орієнтацію на суспільні цілі і цінності; 2) формування ефективних управлінських зразків поведінки; 3) високий правовий і соціальний статус державних службовців; 4) управління персоналом державних органів шляхом формування і розвитку системи цінностей, найважливішими серед яких є законність, професіоналізм, ініціатива, гласність, неупередженість при виконанні службових обов'язків. Її реалізація на практиці дозволяє враховувати специфіку соціальних процесів, формування традицій, символів шанобливого ставлення до професії державного службовця; розвиток конкурсного середовища як умови зростання професіоналізму службовців; підтримання в якості пріоритетних цінностей професійних знань, умінь, навичок і здібностей і пов'язаної з їх розвитком стабільності становища державних службовців. Удосконалено підхід до розроблення механізму культурно-освітнього забезпечення інноваційних трансформацій публічного управління на основі деталізації його структурних елементів в розрізі теоретичного, методологічного і практичного аспектів, реалізація якого дозволяє здійснювати перехід від традиційних процедур управління до новітніх (на основі цифровізації) технологій електронного урядування, а також підвищувати ефективність роботи органів влади і самоврядування завдяки децентралізації повноважень. Пропозиції щодо удосконалення теоретико-методичних засад визначення стратегічних векторів культурно-освітнього забезпечення інноваційних трансформацій публічного управління з використанням компетентністного підходу дозволяють на практиці отримувати інтегральні результати при проведенні реформ на основі посилення мотивації персоналу та інтеграції всіх видів освітньої, професійної й культуротворчої діяльності виконавців. В роботі дістала подальшого розвитку систематизація інструментарію інноваційних трансформацій публічного управління в частині конкретизації інструментів, принципів, методів, підходів інноваційного кадрового управління, що дозволяє підвищити ефективність публічного управління. Автором уточнено визначення дефініції «механізм культурно-освітнього забезпечення інноваційних трансформацій публічного управління», під яким запропоновано розуміти комплексну систему управлінського впливу на громадянське суспільство, яка забезпечує реалізацію інновацій у публічному управлінні на основі використання здобутків культурно-освітнього простору з метою досягнення прогресивного ко-еволюційного суспільного розвитку. Уточнено визначення дефініції «стратегічні вектори культурно-освітнього забезпечення інноваційних трансформацій публічного управління» під яким запропоновано розуміти такі комплексні напрямки концептуальних, інституційних, методологічних (у т.ч. інструментальних) та інших інноваційних перетворень у сфері публічної влади, що ґрунтуються на суспільних, освітніх, культурних та загальнолюдських цінностях і спрямовані на забезпечення сталого розвитку країни. Таке визначення надає можливість приділити додаткову увагу культурно-освітнім змінам у сфері публічного управління. Авторські пропозиції й рекомендації, викладені у дисертаційному дослідженні, мають практичне значення і можуть бути впроваджені у сфері публічного управління при реалізації адміністративно-територіальної реформи на місцях, а саме: при розробленні стратегій, програм і планів регіонального рівня, а також в системі професійної підготовки фахівців державної служби з метою підвищення ефективності трансформаційних процесів у публічному управлінні та адмініструванні.

Файли

Схожі дисертації