Дисертаційна робота присвячена актуальним в умовах міста Харкова шкідникам ялин – ялиновим несправжнім щитівкам. Уточнений видовий склад фітофагів, виявлено три види щитівок: Physokermes piceae Schrank, 1801; Physokermes hemicryphus Dalman, 1826, Physkermes inopinatus Danzig & Kozаr, 1973 (Hemiptera: Coccidae: Physokermes), останній вид вперше зареєстрований для регіону. Дослідження біотопічного розподілу показало, що в місті Харків переважає мала ялинова несправжня щитівка, в Харківській області переважає велика ялинова несправжня щитівка.
Вперше в північно-східній частині України проведені детальні дослідження біології і екології ялинових несправжніх щитівок, основну увагу приділено фенології, кормовим рослинам, біології розвитку, впливу абіотичних і біотичних чинників на фітофагів.
Всі три види є моновольтинними видами, реактивація зимової діапаузи відбувається при стійкому переході температури через + 5 ⁰С. З’ясовані відмінності фенології великої та малої ялинових несправжніх щитівок, отримані відомості доцільно використовувати при плануванні захисних заходів. Встановлено, що кормовими рослинами в регіоні досліджень є види ‒ ялина європейська, ялина колюча, ялина канадська та їх декоративні форми. Доведено, що плодючість ялинових несправжніх щитівок визначається умовами живлення та станом чистоти повітря, на територіях з забрудненим атмосферним повітрям – здовж автошляхів плодючість достовірно знижується.
У регулюванні чисельності ялинових несправжніх щитівок найбільше значення має хижак – сірий ялиновий несправжній слоник Anthribus nebulosus Foerster, 1770 (Coleoptera:Anthribidae) та паразитоїди – їздці Microterys lunatus Dalman, 1820 (Hymenoptera:Encyrtidae), уточнена їх біологія та фенологія. Заселеність ентомофагами суттєво коливається і найвищого показника сягає в паркових насадженнях віддалених від автошляхів (60‒75 %), найменшого в насадженнях, розташованих здовж автошляхів (10‒15 %).
Встановлено, що живлення ялинових несправжніх щитівок викликає пожовтіння та опадання хвої, зменшення річного приросту, що зумовлює до ослаблення ялин та навіть їх загибелі.
Доведено, що найбільш шкодочинними є личинки другого віку та молоді статевонезрілі самки. За нашими дослідженнями хімічний захист у розсадниках доцільно проводити на стадії молодої нестатевозрілої самки, в регіоні дослідження це перша декада травня.
За хімічного захисту використовували системні (Актара 25 WG в. г., Мовенто 100 SK к. с.), комплексні препарати (Енжіо 247 SC к. с., Протеус 110, OD МД) та стимулятор росту Мегафол. Всі інсектициди показали високу технічні ефективність ‒ від 91% до 98%. Хімічний захист протягом трьох років дозволив знизити рівень заселеності до поодиноких особин або зовсім звільнити ялину від ялинових несправжніх щитівок.
