У дисертації вирішено актуальне наукове завдання, що полягає втеоретичному обґрунтуванні та розробці науково-практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізмів взаємодії публічної влади і бізнесу у сфері інфраструктури в Україні.
Проаналізовано ступінь розробленості проблемивзаємодії публічної влади і бізнесу у зарубіжному і вітчизняному науковому дискурсі, визначено сутнісні характеристики механізмів такої взаємодії в сфері інфраструктури, здійснено аналіз термінів та систематизація наукових підходів вітчизняних авторів щодо визначенняпоняття«взаємодія публічної влади та бізнесу у сфері інфраструктури» в розрізі таких аспектів, як засіб та система, що дало змогу надати авторське визначення поняття «механізмів взаємодії публічної влади та бізнесу у сфері інфраструктури».
Проаналізовано співвідношення інститутів: «взаємодія держави та влади в сфері інфраструктури», «державно-приватне партнерство», «публічно-приватне партнерство», «соціальне партнерство». Доведено, що зазначені поняття нетотожні, взаємодія влади та бізнесу в сфері інфраструктури, в свою чергу, є ширшим поняттям та включає в себе всі інші форми взаємодії. Розкрито систему механізмів взаємодії публічної влади та бізнесу в сфері інфраструктури та охарактеризовано кожен із механізмів.
Аналіз зарубіжних досліджень щодо здійснення реалізаціїпартнерських відносин, які лежать в основі механізмів взаємодії публічної влади та бізнесу у сфері інфраструктури, дав змогу визначити, що впровадження у науковий та практичний обіг поняття «механізми взаємодії публічної влади та бізнесу у сфері інфраструктури» напряму пов’язано із уведенням нової економічної та управлінської форми співпраці держави та бізнесу (ДПП) з метою залучення та застосування інвестицій та організаційних можливостей приватного сектору в умовах обмеженості фінансових ресурсів держави.
Узагальнено складові системи державного управління інфраструктурою та запропоновано удосконалити типізацію інфраструктури, яка включає: інженерно-транспортну, ринкову, соціальну, екологічну, електронно-мережеву складові. Розроблено методологію оцінки рівня розвитку інфраструктури за рахунок структуризації показників відповідно до типологізації видів інфраструктури із виокремленням їх основних складових з метою визначення пріоритетних напрямків з удосконалення державної політики в управлінні ДПП у сфері інфраструктури.Досліджено класифікацію моделей ДПП у сфері інфраструктури відповідно до особливостей реалізації проектів ДПП та узагальнених категорій в порядку збільшення рівня залучення інвестицій і перенесення ризиків на приватний сектор. Обґрунтовано п’ять основних категорій моделей реалізації проектів ДПП у сфері інфраструктури.
Охарактеризовано нормативно-правовий та організаційний механізми взаємодії публічної влади і бізнесу у сфері інфраструктури та зазначено, що на основі розглянутої нормативно-правової бази забезпечення такої взаємодії побудована уся організаційно-розпорядча та адміністративновиконавча система органів державної влади щодо впровадження та розвитку ДПП у сфері інфраструктури. Зазначено, що це формує передумови та підкреслює необхідність і доцільність розглядати правову та організаційну системи як цілісну, узгоджену систему організаційно-правового механізму ДПП у сфері інфраструктури. Ефективне функціонування такого партнерства базується на чіткому виконанні всіма органами влади, що беруть у ньому участь, своїх повноважень та обов’язків, які закріплені в Конституції України та інших законодавчих та нормативно-правових актах.
