Сучасний етап розвитку української державності робить актуальним вивчення місцевого самоврядування як однієї з фундаментальних основ демократичної системи управління і необхідного елементу сучасного суспільного устрою. Без повноцінного і ефективного місцевого самоврядування Україна не може бути демократичною правовою державою. Особливу важливість і суспільне значення сьогодні набуває питання про характер взаємин між державою та органами місцевого самоврядування, який стає в нових умовах не тільки предметом наукових дискусій, а й питанням реальної політичної практики.
Метою дисертаційного дослідження є визначення концептуального забезпечення, напрямків, методів та ресурсів реформування системи місцевого самоврядування в Україні, як умови демократичних змін. Об'єктом дослідження є місцеве самоврядування. Предметом дослідження є реформування системи місцевого самоврядування в Україні, як умови демократичних змін.
Пропонуються методологічні походи дослідження даної проблеми на основі аналізу соціально-політичного досвіду України, які доповнюють наукові уявлення про державний та політичний вплив на розвиток місцевого самоврядування і громадянського суспільства в позитивному і негативному відношенні.
В дослідженні представлено бачення реформування системи місцевого самоврядування в Україні, як умови демократичних змін. Обґрунтовано думку про необхідність розробки концепції реінтеграції, яка повинна стати складовою всіх реформ української держави та суспільства.
Запропоновано нову модель системи місцевого самоврядування «технологічну», яка заснована на забезпеченні новітніх соціальних технологічних процесів, що відбуваються в суспільстві та державі.
В роботі проаналізовано та доповнено концептуальні та методологічні засади розуміння таких категорій, як «самоврядування», «місцева влада», «місцеве самоврядування», «місцева громада», «місцеве управління», «системи місцевого самоврядування». Доведено необхідність застосовування в створенні моделі місцевого самоврядування теорії поляризованого розвитку та принципу кумулятивної причинності в якості як обґрунтування нерівномірності територіального розвитку громад.
Робота містить визначення та описання траєкторії реформування системи місцевого самоврядування в аспекті демократичної парадигми, новітніх форм демократичності та відкритості.
Доведено залежність організації місцевого самоврядування від моделювання політичного простору. Визначено, що політичний простір в аспекті реформування системи місцевого самоврядування постає своєрідним динамічним полем взаємодій, подій, політичних вимірів, факторами розвитку при цьому виступають політичні атрактори, що є орієнтирами життєустрою індивідів та спільностей та спрямовують процес формування параметрів політичного порядку на всіх організаційних рівнях соціально-політичного.
Обґрунтовано положення про необхідність застосування просторово-територіального підходу до створення місцевих громад. Визначено, що аспект територіальності в політиці сьогодні виступає в якості особливої моделі поведінки різних політичних суб'єктів.
Проведено систематизацію видів та критеріїв спроможності об’єднаної територіальної громади, як умови для об’єднання громад. Аналіз типів спроможності дав можливість визначити, що не слід ототожнювати територіальну громаду та об’єднану громаду, тому, що саме за критеріями спроможності територіальна громада може забезпечувати якісне та комфортне життя своїх мешканців не поєднуючись з іншими громадами.
Практичне значення отриманих здобувачем результатів дослідження в тому, що воно може бути використане в роботі органів влади щодо підтримки розвитку інститутів місцевого самоврядування та громадянського суспільства на територіях громад, надання допомоги щодо створення умов для реалізації потенціалу місцевих громад. Результати дослідження можуть бути використані також для розробки навчально-методичних посібників, навчальних курсів для здобувачів вищої освіти профільних спеціальностей, а також курсів підвищення кваліфікації для посадових осіб органів місцевого самоврядування, активу місцевих громад з питань взаємодії органів влади з населенням.
Рекомендації щодо вдосконалення механізмів підтримки розвитку громадських та суспільно-політичних ініціатив і проектів населення можуть бути враховані в організаційній діяльності органів місцевого самоврядування, в їх роботі щодо взаємодії з населенням, підвищення його інтересу і відповідальності за результати свого розвитку.
