Колоректальний рак (КРР) є однією з найбільш поширених злоякісних новоутворень у світі. Частота рецидивування КРР становить 30-40%, що в 40-50% виникає у перші кілька років після хірургічного видалення пухлини. Також КРР є пухлиною з високим показником смертності пацієнтів, який складає 2 місце за частотою виникнення серед злоякісних усіх новоутворень. Прогноз перебігу КРР перш за все залежить від повноти видалення пухлини та стадії згідно системи TNM, проте рецидивування та летальний наслідок пацієнтів кожної з стадій захворювання значно відрізняються. Деякі гістологічні та молекулярно-біологічні ознаки можуть мати вагому роль у визначенні клінічної поведінки пухлини та відділеного прогнозу захворювання.
Дисертаційна робота присвячена удосконаленню морфологічних критеріїв прогнозу перебігу колоректальних раків на підставі дослідження клініко-морфологічних та молекулярно-біологічних характеристик первинних пухлин з різною клінічною поведінкою та прогнозом.
Матеріал був представлений 321 випадками КРР померлих пацієнтів у стаціонарах м.Харкова, розглянуто дані аутопсії та гістологічного дослідження хірургічно видалених пухлин. Були обрані випадки КРР ІІА та ІІІВ стадії, Т3 за системою TNM. Сформовані дві групи дослідження. У I групу увійшли первинні КРР без рецидивування. У середньому безрецидивний період становив 5 років (62,5±16,5 місяців) з найменшим терміном - 45 місяців, найбільшим - 96 місяців. ІІ група – первинні КРР з рецидивуванням (місцевими проявами чи появою метастазів). ІІ група мала дві підгрупи: ІІА – з рецидивами впродовж 5 років з моменту видалення пухлини, що не призвели до летального наслідку, прогресія пухлинного процесу слабо виражена. ІІВ – з появою рецидиву з летальним наслідком від генералізації пухлинного процесу впродовж 5 років з моменту видалення первинної пухлини.
Також в групах дослідження обрано аденокарциноми з однаковим співвідношенням пухлин за диференціюванням: по одному випадку КРР G1, по 14 випадків G2, по 5 випадків G3 в кожній з груп.При дослідженні прогностичних критеріїв рецидивування та летального наслідку первинних КРР ІІА-ІІІВ стадій виявлено, що до факторів ризику рецидивування відносяться: наявність метастазів у регіонарні лімфатичні вузли, васкулярної інвазії, малої відстані від краю резекції, відсутності ад’ювантної хіміотерапії після видалення пухлини. Рецидивування з летальним наслідком від прогресії пухлиного процесу у перші 5 років після видалення пухлини асоціюється з: местастазуванням у регіонарні лімфатичні вузли, відсутністью ад’ювантної хіміотерапії після видалення пухлини, раннім терміном появи рецидиву.
Встановлено прогностичне значення паренхіматозного та стромального компонентів КРР на гістологічному та молкулярно-біологічному рівнях. Пухлинне брунькування (ПБ) було виявлено в 46,66% (28/60) спостережень. Доведено, що ПБ не є поняттям зниження диференціювання КРР, а має бути урахованим як окремий прогностичний фактор захворювання. Встановлено залежність між ПБ та метастазуванням у реґіонарні лімфатичні вузли (р<0,001). Для КРР з ПБ була притаманна позитивна реакція до ЦК7. Встановлено також залежність між вираженим рівнем ПБ та втратою типового для КРР фенотипу ЦК7-/ЦК20+ за рахунок появи ЦК7+/ЦК20- та ЦК7+/ЦК20+ фенотипів (p<0,05). В свою чергу, позитивною реакцією до ЦК7 в ракових клітинах асоціювалася з метастазуванням КРР (p<0,05). Експреся Е-кадгерину знижувалась серед КРР з ПБ та залежала від його ступеню (р<0,001). Встановлено, що по мірі зниження експресії Е-кадгерину з’являється абберантна експресія N-кадгерину (р<0,0001), відповідно простежені пряма сильна кореляційна залежність між рівнем експресії N-кадгерину та ступенем ПБ (р<0,001); також позитивна експресія N-кадгерину асоціюється з метастазуванням КРР (χ² = 11,7, р<0,001).
Отримані дані дозволили сформувати прогностичні критерії рецидивування та летального наслідку пацієнтів на КРР ІІА-ІІІВ стадій, а також визначити клініко-морфологічні та молекулярно-біологічні критерії сприятливого прогнозу та ті, що мають обмежене прогностичне значення.
Запропоновано оптимальну панель ІГХ маркерів із оцінкою як паренхіматозного, так і стромального компонентів пухлини щодо визначення її біологічної поведінки та прогнозу захворювання. На підставі отриманих даних, утворено математичні моделі за методом лінійної регресії, що дозволяють з вірогідністю 81,4% та 63,1% прогнозувати розвиток рецидиву та рецидиву з летальним наслідком відповідно, після операції з видалення первинної пухлини.
