У дисертаційній роботі здійснено комплексне дослідження вдосконалення теоретико-правових положень, формулювання пропозицій щодо правового захисту та забезпечення прав дитини в умовах військових дій на Донбасі. Аргументовано, що генеза, сутність, поняття та зміст правового статусу дитини нерозривно пов’язані із поняттям «правового статусу особи». Відзначено: правовий статус дитини виходить за змістом та сутністю з правового статусу особи, однак його особливістю є те, що під правовим статусом дитини слід розуміти таку ж сукупність прав, свобод та обов’язків, як і для особи, тільки особливі (специфічні) права діють до досягнення повноліття. Встановлено, що під соціальними цінностями правового статусу дитини розуміють значимість практичних і правових заходів держави в задоволенні потреб дітей, які перебувають у зоні проведення військового конфлікту, та тих, що були переміщені внаслідок цього конфлікту. Вони повинні мати статус особливої категорії дітей, що потребують захисту прав і свобод в умовах збройного конфлікту, з наголосом, що реалії сьогодення створюють обстановку, в якій здійснення державної політики з утвердження панування соціальних цінностей саме правового статусу дитини потребує негайного дієвого і реального вдосконалення. Здійснено аналіз міжнародного та вітчизняного нормативно-правового потенціалу, що стосується захисту прав дитини під час військового конфлікту на Донбасі. З’ясовано, що окремого законодавчого акту щодо особливостей захисту прав дітей, які постраждали в результаті військових дій, за сім років збройного конфлікту в Україні не ухвалено. Проаналізовано внесення змін до Законів України «Про охорону дитинства», «Про внесення змін до деяких Законів України щодо посилення соціального захисту та підтримку сімей з дітьми», встановлено, що вказані зміни зазначену правову ситуацію регулюють не в повному обсязі. Розглянуто сутність прав дитини в Україні як «нову аксіологію» демократичного розвитку в умовах глобалізаційних викликів. Визначено, що під аксіологією права загалом розуміють позитивну роль права у задоволенні потреб учасників суспільного життя. Виходячи з цього, виокремлено, що під правами дитини як «новою аксіологією» сучасного демократичного суспільства, слід розуміти можливість будь-якого суспільства задовольняти основоположні права та свободи дітей на життя, здоров’я, освіту, повноцінний розвиток як запоруку розвитку майбутнього кожної держави. Досліджено, що права дітей, які перебувають на території військового конфлікту, в сучасних умовах глобалізаційних викликів в Україні, перебувають в протиріччі із реальними наявними проблемами і є вкрай вразливими, існують за недосконалості та неадекватності юридичних механізмів їхнього захисту. З’ясовано, що в Україні досі відсутній документ із конкретним переліком заходів, який забезпечив би задекларовані медичну, психологічну, педагогічну реабілітацію та соціальну реінтеграцію дітей, що постраждали внаслідок військових дій і збройних конфліктів, така ситуація є новою в колі суспільно-правових проблем нашого суспільства. Визначено поняття та алгоритми захисту прав дитини. Виявлено різні багатовекторні передумови і фактори порушення прав та свобод дитини в умовах гібридної війни на Сході України. Реальна відповідальність за ці злочини повинна підпадати під поняття «військовий злочин, скоєний при обтяжливих обставинах», та під юрисдикцію міжнародного військового трибуналу. Аналіз міжнародного нормативно-правового потенціалу у такому контексті засвідчує декларативність ухвалених норм, питання щодо захисту прав дитини в умовах військового конфлікту (гібридної війни) в конкретній постановці не розглядаються. У сьогоднішніх реаліях, ведення гібридних воєн різних форм і методів, ефективні комплексні міри із задіянням усіх державно-правових конструкцій, механізмів та інструментів на міжнародному рівні не здійснюється, підтвердженням цьому є гібридна війна на Сході України, яка триває вже восьмий рік, і з кожним днем кількість людських жертв та жахливих наслідків тільки збільшується, а їх продовження має незворотні системні процеси. Проаналізовано в площині різних тематичних направлень та критеріїв, що Рада Безпеки ООН у питаннях захисту прав, свобод і гарантій дитини в умовах військового конфлікту має символічні форми впливу на негативні процеси, є обтяжливою, нормативно-правові механізми вражені формальністю, декларативністю, складністю процесів, що породжує безвідповідальність і уникнення кримінального покарання військових злочинців у міжнародному військовому трибуналі.
