Ратушна С. І. Право спільної сумісної власності на земельну ділянку

Дисертацію присвячено комплексному теоретичному та практичному дослідженню права спільної сумісної власності на земельну ділянку, науковому аналізу особливостей правової регламентації виникнення, здійснення та припинення права спільної сумісної власності на земельну ділянку, обґрунтування теоретичних положень щодо визначення правової природи відповідних відносин та практики їх реалізації. Зміст дисертації розкриває історичну ретроспективу становлення та розвитку правового регулювання спільної власності на земельну ділянку; досліджено зарубіжний досвід правового забезпечення спільної власності на земельну ділянку; поняття та ознаки відповідного правового явища, а також особливості суб’єктно-об’єктного складу права спільної сумісної власності на земельну ділянку, правові механізми його здійснення та припинення. Обґрунтовано теоретичні висновки щодо юридичної природи права спільної сумісної власності на земельну ділянку та запропоновані пропозиції щодо внесення змін і доповнень до земельного законодавства з метою удосконалення правової регламентації правовідносин даної сфери. У результаті проведеного дослідження отримано низку висновків і рекомендацій, що характеризуються науковою новизною. Так, у дисертації вперше запропоновано визначення права спільної сумісної власності на земельну ділянку, як можливість двох та більше осіб, спільно, у випадках визначених законодавством, володіти, користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою на договірних засадах, з урахуванням обмежень визначених її правовим режимом. Серед ознак права спільної сумісної власності на землю виділено наступні: множинність суб’єктного складу, що включає двох та більше осіб як суб’єктів власності на одну земельну ділянку; законодавче обмеження суб’єктів спільної сумісної власності, як правило фізичними особами (крім випадків визначених законом, зокрема співвласників багатоквартирного будинку); єдність об’єкта права, як окрему земельну ділянку; подвійний характер правого режиму земельної ділянки, що включає договір сторін про порядок її використання та межі визначені земельним законодавством; обмеження об’єктного складу земельною ділянкою з визначеним цільовим призначенням; наявність двох груп правовідносин, які реалізуються в процесі здійснення права спільної сумісної власності та включають зовнішні і внутрішні відносини; можливість визначення часток співвласників; особливий порядок поділу земельної ділянки за умови попереднього визначення розміру земельних часток; необхідність досягнення спільного рішення щодо умов відчуження земельної ділянки як об’єкта відповідних прав.