Бахтіяров У. М. Організаційно-правові засади діяльності поліції в Україні: історико-правове дослідження (на матеріалах українських губерній у складі Російської імперії)

Робота присвячена комплексному дослідженню становлення та трансформацію організаційно-правових засад діяльності поліції в Україні. Всебічно охарактеризовано становлення та розвиток нормативно-правових засад діяльності поліцейських органів та установ на українських землях, а також визначено та представлено комплексний аналіз інституту забезпечення правопорядку та запобігання злочинності. Комплексне дослідження приводить до наступного висновку: у структурі держави органи поліції формувались як невід'ємна складова управлінської системи. Але, забезпечуючи охорону здоров'я і спокою населення, контролюючи пожежну, будівельну, дорожню частини, наглядаючи за обов’язками прокурорів, суддів, судових приставів, стягуючи податки, а також виконуючи завдання усіляких місцевих управлінь і відомств органи поліції виступали як адміністративно-виконавча установа, яка застосовувала адміністративний примус. Аргументовано показано, що становлення та трансформація організаційно-правових засад діяльності поліції не визначалося лінійним шляхом, а відсутність чітких та зважених механізмів державної політики характеризували її як стихійну діяльність окремих органів публічної влади направлену на забезпечення та утримання самодержавства, а також доведено, що першочергово, поліцейські органи та установи створювались у великих містах, з метою захисту інтересів самодержавства та державної безпеки, як найбільш вразливі до радикальних виступів населення та невдоволених державною політикою, відтак, сутнісні уявлення про захист прав і законних інтересів як ключового аспекту діяльності поліції в сучасному розумінні повністю нівелювався через переважання державних інтересів над приватними. Встановлено, що з моменту проголошення на українських територіях радянської влади, яка характеризувалась жорсткою централізацією державного управління і високою інтенсивністю формування адміністративного законодавства, поліцейське право було відкинуто як таке, що було політично-несприйнятним через, не лише несприйняття головного органу поліцейської діяльності – поліції, але й внаслідок зміни принципів та орієнтирів щодо визначення сутності публічного управління.