Встановлено, що однією з найбільш відчутних проблем публічного управління в сучасній Україні за наслідками тимчасової окупації Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та частини Сходу України стала проблема внутрішньо переміщених осіб (ВПО), що містить як управлінську, так і соціальну, політичну, економічну, демографічну, медичну, психологічну тощо складові. Закономірно, що протягом останніх років (від 2014 р. – дотепер), сформувався особливий напрямок державної політики, пов’язаний із адаптацією ВПО, що координується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (Мінреінтеграції) (назва з 11 березня 2020). Проте ВПО стикаються з низкою адаптаційних проблем, головними з яких є реєстрація в якості ВПО та можливість реалізації громадянських і політичних прав, вирішення питань отримання житла та комунальних послуг, проблем зайнятості та працевлаштування, доступу до соціальних послуг і соціальної допомоги тощо. Зазначене висуває особливі вимоги до ефективності системи публічного управління у сфері адаптації ВПО, формування теоретичної моделі та конкретних практичних заходів державної політики адаптаційної ВПО з урахуванням історичного та міжнародного досвіду на основі світових стандартів.
Метою дисертаційного дослідження є визначення теоретичних засад та особливостей функціонування системи багаторівневого врядування процесами адаптації ВПО в Україні та вироблення на цій основі практичних рекомендацій щодо підвищення її ефективності. Відповідно до зазначеної мети в дисертації поставлені і розв’язані такі наукові завдання:
– розкрити теоретико-методологічні основи формування та дослідження концепту багаторівневого врядування у міждисциплінарному дискурсі;
– визначити проблеми ВПО в Україні та визначити специфіку правового статусу ВПО як окремої соціальної групи українських громадян;
– узагальнити вітчизняний та міжнародний досвід адаптації ВПО (в умовах протистояння агресії та соціально-політичних змін);
– проаналізувати роль міжнародних інституцій у вирішенні проблем ВПО в Україні на основі міжнародних стандартів;
– визначити ефективність урядового та неурядового секторів у національній системі адаптації ВПО;
– розробити рекомендації щодо підвищення ефективності функціонування системи багаторівневого врядування процесами адаптації ВПО в Україні.
У результаті проведеного дослідження отримано нові наукові й практичні результати:
Вперше
доведено, що ефективність адаптації концепту багаторівневого врядування до проблематики ВПО в Україні безпосередньо залежить від ефективності різних його секторів – урядового, громадського, підприємницького: в процесах адаптації ВПО відслідковується взаємовплив та взаємозалежність дій секторів на різних щаблях врядування (наднаціональному, національному, регіональному та місцевому), що надає можливість виробити пропозиції щодо забезпечення синергетичного ефекту системної взаємодії структур багаторівневого врядування у вирішенні проблем внутрішнього переміщення в Україні;
на підставі аналізу процесів внутрішнього переміщення та відповідних механізмів публічного управління щодо адаптації ВПО на регіональному рівні концептуалізовано поняття «регіональний режим адаптації ВПО», що дозволило охарактеризувати його ознаки та, відповідно, типізувати регіони;
удосконалено
змістовні характеристики правового статусу ВПО в Україні як окремої соціальної групи, що володіє спеціальними правами, обов’язками та гарантіями, обумовленими обставинами їх вимушеного внутрішнього переміщення та відповідними потребами: на цій основі обґрунтовано специфіку механізмів публічного управління процесами адаптації ВПО від конкретних суміжних соціальних груп, пов’язаних із тимчасовою окупацією частини території України, зокрема, ветеранів АТО, учасників ООС, членів їх сімей, а також із суміжною групою біженців;
підходи до формування та систематизації міжнародних стандартів щодо адаптації ВПО, що дозволило на основі компаративного аналізу порівняти їх із нормами вітчизняного законодавства та визначити найбільш дієві напрями їх удосконалення;
набули подальшого розвитку
інтерпретація джерел формування концепту багаторівневого врядування, зокрема в контексті основ та практик мережевої теорії, доктрини врядування та новітньої парадигми глобального врядування;
методологія ситуаційного аналізу процесів, що відбуваються у середовищі ВПО, завдяки чому аргументовано шляхи підвищення ефективності функціонування громадського сектору адаптації ВПО.
