Дисертаційна робота виконана на кафедрі професійних хвороб, клінічної імунології і клінічної фармакології Дніпровського державного медичного університету на базі «Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №4 Дніпровської міської ради».
У дисертаційній роботі розв’язана важлива задача сучасної пульмонології – розроблена лікувально-діагностична тактика ведення хворих на бронхоектазію в Україні шляхом визначення незалежних предикторів ризику частих загострень, а також оптимізації терапії з урахуванням клініко-функціональних характеристик та мікробіологічного спектру мокротиння за допомогою анкетування, клініко-анамнестичних, антропометричних, лабораторних, функціональних та статистичних методів дослідження.
У роботі вперше описані основні клініко-анамнестичні, антропометричні, лабораторні та функціональні характеристики пацієнтів із бронхоектазією в Україні.
Вперше визначено структуру основних етіологічних чинників захворювання в репрезентативній когорті пацієнтів в Україні.
Вперше встановлений спектр патологічних збудників, що колонізують дихальні шляхи пацієнтів із бронхоектазією в стабільну фазу в Україні та визначено їх профіль антибіотикорезистентності: домінуючими патогенами є P. aeruginosa, для якої була характерна полірезистентність, та H. influenzae, яка характеризувалася визначеною резистентністю тільки до амоксициліну та ампіциліну у п’яти відсотках випадків. Обґрунтована необхідність візуальної оцінки мокротиння за шкалою Мюррея та рутинного мікробіологічного дослідження мокротиння у стабільну фазу із визначенням чутливості до антибіотиків з метою раціонального призначення антибактеріальної терапії.
Вперше визначені незалежні клініко-анамнестичні (вік старше 53 років, тривалість характерної симптоматики більше 6 років, наявність супутньої бронхіальної астми та гнійного мокротиння за Мюрреєм) та лабораторно-функціональні (рівень Ig A більше 3,84 г/л та постбронходилятаційний об’єм форсованого видиху за першу секунду менше 79 % належних) предиктори частих загострень бронхоектазії, за наявності одного з яких пацієнти потребують проактивного спостереженя та лікування.
Розширені уявлення про предиктори частих загострень бронхоектазії, що можуть бути потенційно модифіковані (надлишкова маса тіла, колонізація мокротиння патогенами, бронхообструкція).
Патогенетично обґрунтована та доведена доцільність вимірювання фракції оксиду азоту у повітрі, що видихується, та фракції назального оксиду азоту у хворих із бронхоектазією з метою персоніфікації лікувальної тактики.
Виділені три особливі клінічні фенотипи пацієнтів із бронхоектазією. Розроблений алгоритм призначення персоніфікованої базисної терапії у відповідності до визначеного клінічного фенотипу. Обґрунтовані додаткові показання до призначення короткострокової диференційованої інгаляційної терапії муколітичним, бронхолітичним та антисептичним препаратами при бронхоектазії.
Обґрунтована доцільність рутинного вимірювання FeNO для визначення еозинофільного запалення дихальних шляхів та своєчасного призначення (або корегування дози) інгаляційних глюкокортикостероїдів. Доведена доцільність застосування визначеного алгоритму виявлення первинної циліарної дискінезії (бали за шкалою PICADAR ≥ 5 та рівень назального оксиду азоту ≤ 182 ppb) з метою подальшої корекції тактики ведення таких пацієнтів.
Розроблений та впроваджений в закладах охорони здоров’я алгоритм призначення короткострокової диференційованої інгаляційної терапії муколітичним, бронхолітичним та антисептичним препаратами при бронхоектазії у залежності від наявності бронхообструкції та колонізації мокротиння патогенами. Розроблений алгоритм призначення персоніфікованої тривалої терапії у відповідності до визначеного клінічного фенотипу: хворим, які відносяться до першого фенотипу призначення бронхолітичної терапії холінолітиками тривалої дії та муколітичної терапії, за показаннями антибактеріальна терапія з метою ерадикації P. aeruginosa, призначення або корекція дозування інгаляційних кортикостероїдів пацієнтам із еозинофільним типом запалення; хворим, які відносяться до другого фенотипу – щоденна дихальна гімнастика, муколітична терапія; хворим, які відносяться до третього фенотипу – муколітична терапія, щоденний назальний лаваж та активна фізіотерапія, направлена на очищення дихальних шляхів від мокротиння, призначення бронхолітичної терапії холінолітиками тривалої дії, за показаннями антибактеріальна терапія з метою ерадикації P. aeruginosa.
