Поліщук Р. М. Фінансово-правове регулювання відновлення платоспроможності страховиків або визнання їх банкрутами.

У дисертації автором досліджені основні проблеми фінансово-правового регулювання відновлення платоспроможності страховиків або визнання їх банкрутами. Досліджено страхову діяльність як об’єкт регулювання законодавства України про страхову діяльність. Встановлено, що поняття «страхування» є значно ширшим від поняття «страхова діяльність», оскільки на відміну від страхової діяльності охоплює усі складові страхових відносин. У свою чергу, страхова діяльність як частина страхування є механізмом реалізації страхування. Обґрунтовано, що під час здійснення страхової діяльності виникають не тільки цивільно-правові відносини, а й відносини, що мають публічно-правовий характер. Визначено метод публічно-правового регулювання у страховій діяльності, що передбачає можливість використовувати різні способи поведінки, зокрема й ті, які мають ознаки диспозитивності, й обирати між декількома встановленими суб’єктом владних повноважень лініями поведінки, а не самостійно визначати таку поведінку. Акцентовано на тому, що предмет фінансового правового регулювання функціонування страховиків і їхньої платоспроможності – це відносини, які складаються між суб’єктами владних повноважень і приватними особами на ринку страхових послуг, які побудовані на імперативному методі (зобов’язання, заборона, примус і дозвіл) з метою утворення достатнього рівня (обсягу) страхових фондів задля захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб. Окреслено, що саме пруденційний нагляд Національний банк України – державний регулятор ринку страхових послуг визначає як пріоритетний. Надано визначення поняттю «пруденційний нагляд» як комплексу наглядових процедур за дотриманням правил фінансовими установами. Метою здійснення такого нагляду є зменшення обсягу наглядового навантаження на юридичних осіб, які в змозі виконати зобов’язання у належний спосіб перед своїми контрагентами і діяльність яких не становить відповідної загрози, та, відповідно, посилення нагляду за компаніями, які не в змозі виконати зобов’язання у належний спосіб перед своїми контрагентами і діяльність яких становить відповідну загрозу.