Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дисертаційне дослідження є першою працею, у якій комплексно та системно розглядаються адміністративно-правові аспекти формування системи управління сектором безпеки і оборони України. На основі здійсненого дослідження сформульовано концептуальні положення та тези, які виносяться на захист, а саме дисертантом вперше: надано авторські визначення понятійно-категоріальному апаратові щодо питань методології адміністративно-правових аспектів формування системи управління сектором безпеки і оборони України, під якою слід розуміти мету дослідження, викладення змісту роботи та застосування методів та прийомів наукового пізнання процесів і явищ, які мають місце в системі адміністративно-правового регулювання управління сектором безпеки і оборони України; Наведено визначення управління сектором безпеки і оборони, під яким слід розуміти цілеспрямований організуючий вплив на діяльність системи органів державної влади, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, сил цивільного захисту, оборонно-промислового комплексу України, діяльність яких за функціональним призначенням спрямована на захист національних інтересів України від загроз із метою захисту життєво важливих інтересів, прав та свобод особи, суспільства і держави, їх інститутів та системи управління, від зовнішніх та внутрішніх загроз. Запропоновані три основні складові в системі суб'єктів управління сектором безпеки і оборони України:
1) Суб’єкти управління системою сектору безпеки і оборони України, які мають повноваження здійснювати вище керівництво сектором безпеки
і оборони, визначати та реалізовувати основні засади зовнішньої та внутрішньої політики держави у сфері безпеки і оборони, встановлювати на законодавчому та підзаконному рівні підвалини організації, структури, повноважень суб’єктів сектору безпеки і оборони України та системи їх управління, розробляти та затверджувати стратегії розвитку та діяльності у сфері безпеки і оборони України;
2) суб’єкти сектору безпеки і оборони, які наділені повноваженнями безпосередньо виконувати завдання з оборони держави та захисту від внутрішніх та зовнішніх загроз національній безпеці, що здійснюють внутрішньо-системний управлінський вплив задля реалізації основної мети сектору безпеки і оборони України;
3) суб’єкти, які беруть участь в управлінні сектором безпеки і оборони шляхом контролюючих функцій: окрім контролюючих функцій суб’єктів першої групи за сектором безпеки і оборони здійснюється судовий контроль, контроль органами місцевого самоврядування, громадський контроль зі сторони громадянського суспільства неорганізовано (окремі громадяни) та організовано (громадські об’єднання).
