Размєтаєв А. С. Окупаційні режими у сучасному політичному процесі: політико-інституційний вимір

Об’єкт – окупаційні режими як особливий тип політичних режимів. Мета – виявлення політико-інституційних особливостей окупаційних режимів у сучасному політичному процесі. Методи – неоінституціональний, структурно-функціональний, історичний, техніко-юридичний аналіз, контент-аналіз, побудови сценаріїв, кейс-стаді, івент-аналіз. Теоретичні і практичні результати – створення цілісної концепції окупаційних політичних режимів, що враховує як ендогенні, так і екзогенні фактори їх існування, та дозволяє створювати на цій основі відповідні політичні прогнози. Новизна – уперше розглянуто особливості концептуалізації феномену окупації; запропоновано авторську концептуалізацію поняття «окупаційний режим»; виокремлено сучасні окупаційні режими в особливий тип політичних режимів; виявлено роль ендогенних факторів стабільності та ефективності сучасних окупаційних режимів; надано комплексну характеристику політико-інституційних особливостей окупаційних режимів у Криму, Донецьку та Луганську, встановлених Російською Федерацією у 2014 р.; набули подальшого розвитку твердження щодо відхилення сучасних окупаційних режимів від нормативних рамок класичної доктрини окупації; аргументи стосовно актуальності застосування концепції «ефективного контролю»; обґрунтування щодо аналізу політичних ситуацій у Криму та на Донбасі через призму вірогідних сценаріїв, що розгортаються за логікою окупаційної держави. Ступінь упровадження – розробка конкретних рекомендацій щодо аналізу окупаційних режимів, зокрема, в окремих регіонах Україні. Сфера використання – владні структури; органи державної безпеки і оборони; політичні партії; аналітична та навчальна діяльність.